У стародавні часи Вавилон відігравав важливу роль на політичній арені. Це місто вважався першим мегаполісом. У різні епохи він переходив від одних завойовників до інших – то перебуваючи в занепаді, то знову відроджуючись. Проте, Вавилон залишився в історії як напівлегендарне місце.
Вавилон називають найпершим «мегаполісом» Стародавнього світу. Вдале розташування біля річки Євфрат і сприятливий клімат зробили місто столицею Вавилонії. За часів найбільшого розквіту його населення досягало 200 000 чоловік.
У центрі Вавилона розташовувався зиккурат. Це культова багатоступенева споруда спочатку виконувала функції храму, а потім стала адміністративним центром. Висота його досягала 90 метрів. Під час перебування в Вавилоні в XVI столітті європейські мандрівники помилково вважали масштабні руїни зиккурата за легендарну Вавилонську вежу.
В 553 либо 554 году после разгрома жужаней тюрками в столицу Тюркского каганата прибыло иранское посольство, преследовавшее цель заключения военного союза против государства эфталитов — врага Ирана и бывшего союзника Жужаньского каганата. Для тюрков перспектива союза открывала возможность закрепиться в Средней Азии и взять под свой контроль Великий шёлковый путь. Договор был скреплён браком шахиншаха Хосрова I Ануширвана с дочерью Истеми (от этого брака родился будущий шахиншах Ормизд IV).
По поручению Мукан-кагана Истеми во главе большой армии выступил на запад весной 554 года. Не встречая по пути серьёзного сопротивления, ябгу к 555 году дошёл до Аральского моря. По пути им были подчинены усуни, нушиби, дулу[5], а также подвластные эфталитам Хотан, княжества Семиречья[6] и Хорезм. Эфталиты были не в состоянии отреагировать на эти события из-за войны в Индии.
Истеми, зная о занятости Хосрова I Ануширвана боевыми действиями с византийцами, также не стал в одиночку атаковать эфталитов, обратив внимание на север, где в 556 году подчинил абаров[7] и наткнулся на сопротивление хионитов, вар, огоров и, возможно, примкнувшей к ним части жужаней. Война с ними тянулась до 558 года, когда тюркам удалось изгнать остатки разбитых племён за Урал (там беглецы стали известны как авары). Подойдя к берегам Волги, тюрки не стали форсировать реку, а вернулись назад. К этому времени (в 557 году) Иран заключил перемирие с Византией и был готов вместе с тюрками начать войну с эфталитами.
Планировка американских городов отличалась от планировки европейских. В американских городах параллельные улицы перпендикулярно пересекались другими параллельными улицами, а не расходились от центра, как в Европе.
Живопись развивалась в рамках романтизма и реализма, как и европейская живопись. Основные темы творчества художников романтического направления — природа и человек. Широко была представлена портретная живопись. Художники рисовали богатых людей и членов их семей (благодаря хорошему экономическому положению страны).