Культура Индии была сложена из различных эпох истории, обычаев, традиций и идей, как захватчиков, так и иммигрантов. Многие культурные обычаи, языки и памятники приводятся в примеры такого смешения в течение столетий. Исторически индийская культура распространена далеко за пределы современного государства Индия, этот исторический культурный регион называют «Большая Индия», и в него входят территории от Средней до Юго-Восточной Азии.
Объяснение:
Япо́но-кита́йская война́ (7 июля 1937 — 9 сентября 1945) — война между Китайской Республикой и Японской империей, начавшаяся до Второй мировой войны и продолжавшаяся до её окончания.
Несмотря на то, что оба государства вели периодические боевые действия с 1931 года, полномасштабная война развернулась в 1937 году и закончилась капитуляцией Японии в 1945 году. Война явилась следствием проводившегося в течение нескольких десятилетий империалистического курса Японии на политическое и военное господство в Китае для захвата огромных сырьевых резервов и других ресурсов. В то же время, нарастающий китайский национализм и находящие всё более широкое рас идеи самоопределения (как китайского, так и других народов бывшей империи Цин) сделали военное столкновение неизбежным. До 1937 года стороны сталкивались в спорадических боях, так называемых «инцидентах», так как обе стороны по многим причинам воздерживались от развязывания тотальной войны. В 1931 году произошло вторжение японских войск в Маньчжурию (также известное как «Мукденский инцидент»). Последним из подобных инцидентов стал инцидент на мосту Лугоу — обстрел японцами моста Марко Поло 7 июля 1937 года, обозначивший официальное начало полномасштабной японской агрессии против Китая.
В 1937—1941 годах Китай сражался, опираясь на США и СССР, заинтересованных в затягивании Японии в «болото» войны в Китае. После нападения японцев на Пёрл-Харбор Вторая японо-китайская война стала частью Второй мировой войны.
Объяснение:
АЛЕКСАНДР
1. Життєписи царя Александра і Цезаря, переможця Помпея, які складають зміст цієї книги, насичені такою безліччю подій, що в передмові нам випадає тільки в читача вибачення, якщо ми не перелічуватимемо всі визначні подвиги цих особистостей і не будемо детально розглядати кожний з них зокрема, а про всі розповімо коротко. Ми-бо пишемо не історію, а життєписи, і часто незначний вчинок, слово чи жарт краще розкривають вдачу людини, ніж битви з десятками тисяч убитих, командування величезними військами та облоги. Подібно до того, як живописці, мало звертаючи увагу на інші частини тіла, домагаються схожості завдяки точному зображенню обличчя й виразу очей, у яких проявляється вдача людини, так і нам хай буде дозволено складати життєписи, проникаючи в те, що становить духовний світ людини, а іншим залишимо право на описи великих подій і битв.
Объяснение:
ЦЕЗАР (1)
1. Прийшовши до влади, Сулла (2) намагався будь-що розлучити Цезаря з його дружиною Корнелією, дочкою Цінни (3), який свого часу домігся єдиновладдя в Римі. Після того як обіцянки й погрози виявлялися марними, Сулла конфіскував посаг Корнелії. А причиною ворожого ставлення Сулли до Цезаря були родинні зв'язки останнього.з Марієм (4). Річ у тім, що Юлія, рідна сестра Цезаревого батька, вийшла заміж за Марія Старшого(4). їхнім сином був Марій Молодший, який таким побитом доводився двоюрідним братом Цезарю. Серед безлічі кривавих розправ з противниками та різних невідкладних діл Сулла поки що не чіпав Цезаря. А той, незадоволений своїм становищем, виступав публічно, домагаючись для себе посади жерця, хоч сам щойно досяг юнацького віку. Цезар, однак, не пройшов на виборах через спротив Сулли. Сулла навіть виношував намір позбавити Цезаря життя. І коли дехто заспокоював його, мовляв, недоречно вбивати такого молокососа, він відповідав: «Це вам бракує глузду, якщо ви не помічаєте, що в тому хлопцеві сидить багато Маріїв». Дізнавшись про ці слова Сулли, Цезар утік у країну сабінян (5), де довго переховувався, часто міняючи місце перебування. Коли одного разу його вночі переносили з одного будинку до другого, він наткнувся на воїнів Сулли, які нишпорили в цій місцевості, виловлюючи тих, хто переховувався. Але Цезарю пощастило підкупити начальника загону Корнелія, який за два таланти відпустив його. Цезар незабаром подався до моря й відплив у Віфінію до царя Ні-комеда (6). Трохи побувши в царя, він відплив звідти і по дорозі біля острова Фарманусси потрапив у полон до піратів, які вже тоді, маючи у своєму розпорядженні чималий флот і незліченну кількість човнів, панували на морі.
Культура Индии была сложена из различных эпох истории, обычаев, традиций и идей, как захватчиков, так и иммигрантов. Многие культурные обычаи, языки и памятники приводятся в примеры такого смешения в течение столетий. Исторически индийская культура распространена далеко за пределы современного государства Индия, этот исторический культурный регион называют «Большая Индия», и в него входят территории от Средней до Юго-Восточной Азии.