Кіммерійці згадуються античними грецькими авторами, зокрема Гомером та Геродотом, а також у ассирійських текстах. Частина дослідників ідентифікує кіммерійців з пізніми пам’ятками білозерської археологічної культури XII–IX ст., або з пам’ятками чорногорівської культури і новочеркаськими пам’ятками ІХ ст. до Р.Х. Загалом більшість знахідок степової зони приписують кіммерійцям та відносять до умовної “кіммерійської культури”. Ймовірно, під назвою “кіммерійці” античні автори розуміли все населення Північного Причорномор’я передскіфської епохи, тому таке спрощення є виправданим. Кіммерійці майстерно оброблювали залізо, проте використовували і знаряддя праці та зброю з бронзи. Вони розводили коней і займались кочовим скотарством. Задля отримання здобичі кіммерійці здійснювали військові набіги на сусідні племена. У 720-х рр. до Р.Х. кіммерійці напали на закавказьку державу Урарту, розбивши її військо та здійснивши набіг на її територію. Пізніше кіммерійці вступили у конфлікт з іншою великою державою регіону – Ассирією. У одній з битв з ассирійцями кіммерійці вбили їхнього царя Саргона ІІ, проте були розбиті та відступили з Ассирії. У якості найманців кіммерійці служили у різних державах Близького Сходу.
Когда-то давным-давно до появления людей не было ни планет ,ни звёзд . Была лишь одна земля и камни . Они занимали всю вселенную . И единственное что происходило здесь- это смена дня и ночи. Днём на небо взлетали Светлый дух Добра ,а ночью Зла. Так шли века. Но однажды Злой и Добрый дух поссорились. Они спутали день и ночь в жестокой схватке. Тьма ударила Свет и потекла кровь. Так образовались реки и моря. Свет толкнул Зло и оно покатилось по земле,образовывая овраги и горы. Так долго боролось Зло и Добро. В конце концов их раздоры привели к тому ,что их единая планета развалилась на части. Одним из осколков и стала называться Земля . А Зло и Добро так и борются на небе северным сеянием и звёздами ночью,а днём мы их видем как огненный клубок на небе .