ответ: Шумеры – развитая цивилизация
Шумеры верили, что на Землю спустились с небес загадочные существа, которые и создали людей. Многие десятилетия ученых волнует проблема происхождения шумеров и появления их в Южной Месопотамии. И поныне эта загадка не приблизилась к своему решению, а в связи с новыми исследованиями стала еще более запутанной.
Народ загадочной горы.
Почти все ученые, занимающиеся этой темой, сходятся во мнении, что шумеры - народ пришлый. Шумерские тексты говорят о том, что предки этого народа сошли в междуречье Тигра и Евфрата с какой-то высокой горы [или гор], но прибыли на новую родину по воде.
Эту странность не могут пока разрешить ученые. Одна из древнейших шумерских легенд рассказывает о сотворении первого человека из глины по совету мудрого бога Энки. Так боги создали существо, которое должно было работать вместо них. Сначала это существо было очень примитивным. Только после нового вмешательства богов ему были ни дары культуры, прежде всего - искусство письма.
Объяснение:
Да.
Объяснение:
Таков был план:
Нанести главный удар силами танкового корпуса. Исходный район операций был Рёрус, направление удара через Эстерсунд на Сундсвалль. Вторая группа в составе двух пехотных дивизий должна была продвинуться одновременно с первой из района восточное Осло. Третья группа вторжения имела задачу под прикрытием второй группы и озера Венерн вести наступление из района Халлен, то есть Фредрикстад в направлении западнее озера Венерн. Главная цель наступления это был Гетеборг. Самые важные задачи были должны выполнить флот и авиация.
Хресто́ві похо́ди (лат. expeditiones sacrae, cruciatae; англ. crusades, ісп. і порт. cruzadas, нім. Kreuzzüge; фр. croisades) — у середньовіччі військові експедиції християн, що дали Богові обітницю звільнити Святу Землю від мусульманського гніту[1]. Тривали у XI—XV століттях[1]. У широкому сенсі — усі військові кампанії християн, які заприсяглися боротися проти «невірних»: мусульман, язичників, єретиків,відлучених від Церкви тощо[1]. Передбачали єднання усіх християнських правителів і народів під егідою Святого Престолу[1]. Оголошувалися через проповідь[1]. Кожен учасник-доброволець складав обітницю і отримував знак хреста на одяг з рук папи або його представників[1]. Хрестоносці мали право на індульгенції та тимчасові привілеї: непідсудність світській владі, недоторканість особи або майна, тощо[1]. Найвідомішими є так звані Східні походи за звільнення та захист Єрусалима[1]; серед інших — Реконкіста та кампанії християн Піренейського півострова проти маврів (XI—XVI ст.)[1]; Північні походи проти балтійських язичників (пруссів, литовців)[1]; походи проти єресі альбігойців[1]; кампанії проти Джона Безземельного чи Фрідріха ІІ (ХІІІ ст.)[1]. У сучасній літературі хрестовими походами інколи переносно називають будь-які війни релігійного характеру, як то Іраклієву війну проти Персії чи Саксонські війни Карла Великого[1].