Тридцатилетняя война (1618—1648) — война между двумя группировками сильнейших европейских государств. Габсбургский блок (Австрия и Испания), стремившийся главенствовать над «всем христианским миром», вступил в борьбу с Голландией, Данией, Россией, Францией и Швецией, образовавшими антигабсбургскую коалицию. Габсбургов поддержали папа римский, католические князья Германии (Католическая лига 1609 г.) и Польско-Литовское государство. Началом войны послужило чешское восстание («Пражская дефенестрация») против господства Габсбургов. В 1620 г. Чехия была разгромлена, что дало. Габсбургам ощутимый перевес.. В 1625 г. против них выступила протестантская Дания. Франция пыталась втянуть в войну сильную Швецию, но ей это не удалось. Католический лагерь одержал ряд побед и вынудил Данию в мае 1629 г. выйти из войны. В .1628 г. на севере Италии начались столкновения между Францией и силами Габсбургов, они продолжались три года и протекали чрезвычайно вяло. В 1630 г. -и! войну вступила Швеция, ее войска всю Германию и 17 сентября 1631 г. одержали победу при Брейтенфельде, в мае 1632 г. заняли Мюнхен, а в ноябре при Лютцене разбили армию Габсбургов. В 1632 г. Россия вступила в войну с Польшей, но, не получив ожидаемого подкрепления, русская армия потерпела поражение, и в 1634 г. Россия заключила Поляновский мир. Шведы с запозданием двинулись на Польшу, но в сентябре 1634 г. при Нердлингене были разбиты объединенными войсками Католической коалиции. В 1635 г. Швеция подписала с Габсбургами Парижский мирный договор, к которому присоединились некоторые германские протестантские князья, в том же году Швеция заключила с Польшей Щтумсдорфский договор и с Францией Сен-Жерменский договор. Начался последний, решающий период войны, в ходе которого Франция вела военные действия против Испании и Германии. Постепенно военное превосходство склонялось на сторону противников Католической коалиции. После ряда побед над Габсбургами (при Рокруа, Нердлингене) Франция и Швеция приступили к разделу Германии. По Вестфальскому миру 1648 года Швеция получила устья судоходных рек Северной Германии, Франция - Эльзас, Верден, Мец и Туль; Голландия получила независимость от Испании. Шведские войска находились в Германии еще 5 лет, а война Франции с Испанией продолжалась до 1659 года.
Геніальний полководець, видатний адміністратор і політик. Засновник великої держави, що охоплювала Македонію, Грецію, завойовану Перську імперію та Єгипет. Його походи позитивно вплинули на розвиток античної науки (особливо географії) і культури (еллінізм). Після його смерті створену імперію поділили між собою його воєначальники — діадохи. Син царя Філіпа ІІ Македонського та Олімпіади, царівни Епіру. Був вихованцем Арістотеля. З 336 до н. е. (з 20-річного віку) правитель Македонії. Забезпечив міцність свого правління перемогами над фракійцями та іллірійцями. Перемоги над перським царем Дарієм III біля Граника (334 до н. е.), Іссі (333 до н. е.) відкрили йому шлях до Єгипту, де він коронувався короною фараонів і заснував місто Александрію. Після вирішальної перемоги над Дарієм при Гавгамелах (331 до н. е.) повністю підкорив імперію Ахеменідів — Вавилон, Парса і Сузи здалися йому без опору. Далі Александр повів своє військо до Центральної Азії (329 до н. е.), а потім повернув до Індії, але виснажені військові частини відмовилися переходити річку Інд, і він мусив повертати через пустелі до Вавилона, який зробив столицею найбільшої в стародавньому світі імперії. Невдовзі помер від незрозумілої хвороби, яка перебігала з гарячкою, після чого його імперія розпалася, але завдяки його військовим досягненням були відкриті двері на схід для грецької торгівлі, мови і культури. Прізвисько — Великий (грец. Μέγας).
Объяснение:
он был очень мудрый