Роль Александра Васильевича Суворова в достижении целей и задач во внешней политике весьма велика.
Известный факт, что для успешного ведения внешнеполитических дел стране необходима серьёзная поддержка и защита в виде собственной армии. Конечно, русская армия претерпела массу колоссальных изменений при Великом Петре, но нет предела совершенству.
Объяснение:
Суворов, будучи учеником Румянцева, который получил свои знания и навыки от самого Петра Первого, сделал не мало для выведения армии России на ведущие позиции среди мировых держав. Суворов закончил свой жизненный путь имея за плечами участие в семи войнах. Он провел шесть десятков сражений и не проиграл ни единого из них. За эти свои заслуги и за многое другое Александр Васильевич по праву считается национальным героем России.
Величайший тактик и талантливый стратег. Также большой его заслугой является создание военной теории и подготовка отменнейших кадров. Им была написана книга, название которой говорит само за себя « Искусство побеждать».
Суворов считал, что подготавливая военных не достаточно просто ясно донести до них основы ведения боя. Очень важно заставить понять солдата что он сын своей родины, поднять его патриотический дух. Суворов и сам был рьяным поклонником своей родины, он искренне любил Россию и считал русских сильным и замечательным народом. Это не могло не отразится на психологическом состоянии солдат. Уже одного присутствия Суворова на поле боя было достаточно для рождения оптимизма и уверенности в победе среди военных.
Объяснение:
Україна як і всі радянські республіки після закінчення громадянської війни мали статус незалежних держав. Однак власне кажучи це була лише імітація державності, оскільки на території радянських республік поширювалися закони Російської Соціалістичної Федеративної Республіки (РСФР) і саме з Москви здійснювалось керівництво країнами.
Механізм влади був простий – Російська комуністична партія (більшовиків) прибрала до рук всю повноту влади і визначала державну внутрішню і зовнішню політику. Республіканські партійні організації, як складові РКП (б), виконували волю більшовицького Центрального комітету.
Існувало декілька проектів розв’язання питання про відносини між радянськими республіками:
представниками першого проекту (автономізація) були Й. Сталін та Д. Мануїльський. Сталін був противником державного суверенітету республік. Суть його проекту полягала у тому, що радянські республіки мали увійти до складу Російської Федерації на правах автономних, тобто ніяке право на державність не визнавалося.
представниками другого проекту (союз республік) були В. Ленін та Х. Раковський. Ленін не безпідставно побоювався, що сталінський план лише посилить відцентрові тенденції і призведе до протилежного результату, тому запропонував нове державне об'єднання створити як Союз Радянських Соціалістичних Республік, союз зовні рівноправний, навіть із правом вільного виходу з нього.
третій проект (конфедерація) висунуло керівництво КП Грузії. Вони прагнули установлення договірних відносин між самостійними та незалежними республіками.
З'їзди Рад республік схвалили проект Декларації про утворення СРСР і прийняття Конституції СРСР. 30 грудня 1922 р. відбувся І з’їзд Рад СРСР, що проголосив утворення Союзу, до якого увійшли Російська і Закавказька федерації, Українська СРР і Білоруська РСР.
Союзний договір 1922 р. мав бути міжнародним договором. Однак його ніхто і ніколи не затверджував і не підписував. Замість нього у конституції 1924 р. з'явився розділ «Договір про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», а конституція – це внутрішній, а не міжнародний юридичний документ.
Можна виділити такі основні етапи входження УСРР до складу СРСР:
І етап: червень 1919 р. – грудень 1920 р. – створення військово-політичного союзу радянських соціалістичних республік Росії, України, Латвії, Литви і Білорусі; найважливіші наркомати проголошувались спільними (військових справ, народного господарства, залізничного управління, фінансів та праці), і фактично перебували під керівництвом Москви;
ІІ етап: грудень 1920 р. – грудень 1922 р. – формування «договірної федерації»; УСРР та інші радянські республіки підписали договори з РСФРР про воєнний та господарський союз, до вже об’єднаних наркоматів додалися наркомати зовнішньої торгівлі, шляхів, пошт і телеграфу;
ІІІ етап: грудень 1922 р. – травень 1925 р. – утворення СРСР: 30 грудня 1922 р. – І Всесоюзний з’їзд Рад у Москві затвердив Декларацію та Договір про утворення Союзу Радянських соціалістичних республік (СРСР); січень 1924 р. – ІІ Всесоюзний з’їзд Рад затвердив першу Конституцію СРС; травень 1925 р. – IX Всеукраїнський з’їзд рад вніс зміни до Конституції УСРР, де було законодавчо закріплено вступ України до СРСР
ответ:какой тема
Объяснение:
какой тема