В період XV – XVIII ст. більшу частину території Запорізького краю займали кочовища ногайців. Окрема вітрина знайомить з побутом і традиціями ногайських племен.
Козацтво – це збірна назва козаків в Україні та в порубіжних державах з кінця XV ст. Слово «козак» на письмі вперше вжито в «Початковій історії монголів» (1240 р.) у значенні людини самітної, не зв’язаної ні з домівкою, ні з сім’єю. Перші документальні згадки про українських козаків належать до кінця XV ст. Винятково важливе військово-стратегічне й господарсько-економічне значення мав Великий Луг Запорозький. У 1555 р. на острові Мала Хортиця Дмитро Вишневецький звів потужне укріплення, звідси здійснив ряд успішних походів проти Османської імперії та Кримського ханства. Хортицький Замок був прямим попередником Запорозької Січі.
Втечі населення на Запорожжя посилились після заключення Люблінської унії у 1569 р., результатом якої було об’єднання Польщі та Литви в єдину державу – Річ Посполиту. Належність до козацького стану, участь козаків у війнах або їхнє перебування на державній службі засвідчував поіменний список – реєстр, який також був документом, за яким їм виплачувалася платня. Перша відома згадка про козацький реєстр датується 1568 р. Реєстровим козакам були надані і клейноди.
Запорозькі козаки здійснювали морські походи проти наймогутнішого османського флоту на Чорному морі. Запорозька Січ за свій кошт будувала та оснащувала річкові та морські судна. В основі успішних дій козацького флоту була ретельно відпрацьована тактика – маневр, швидкість і несподіваність удару. Морські походи проводилися з метою звільнення невільників, знищення збройних сил противника і захоплення трофеїв.
Запорожжя – назва земель, якими володіли запорожці. У 1734 – 1775 рр. запорожці займали велику територію з площею близько 80 555 кв. м. Володіння запорожців лежали в межах сучасних Дніпропетровської, частково – Запорізької, Херсонської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської та Донецької областей. Вся територія Запорожжя в цей час поділялася на паланки, яких спочатку було 5, а пізніше 8: Бугогардівська, Протовчанська, Орільська, Кодацька, Інгульська, Прогноїнська, Самарська, і Кальміуська. Запорожжя періоду Нової Січі стрімко набувало обрисів держави.
З кінця 1730-х р. в Російській імперії склалися внутрішньополітичні та зовнішньополітичні передумови ліквідації Вольностей Війська Запорозького Низового У 1775 р. російською армією проведена воєнна операція, внаслідок якої було знищено Нову Січ і Запорозька Січ перестала існувати.
В XVII – XIX ст. найпопулярнішими стали народні картини «Козак Мамай». В Україні великого поширення набула ікона «Покрова Пресвятої Богородиці», в якій ідея небесного заступництва набула значення національної ідеї. Серед козацтва було багато талановитих музик, співаків і танцюристів.
Периодизация. Для того чтобы задачи истории Казахстана были решены, в первую очередь необходимо рассмотреть ее периодизацию. Разные авторы неодинаково подходят к данной проблеме. Из всего множества вариантов мы предлагаем тот, который больше соответствует принятому делению всемирной истории, частью которой является история Казахстана.
1. Древнейший период – охватывает время, от появления человека на территории Казахстана (2,5 млн. лет до н.э.) до начала возникновения государства на территории Казахстан (VІІ-VІІІ вв до н.э.)
2. Древний период – появление первых государств на территории Казахстана (саки, усуни, канглы, хунну), их расцвет, кризис и падение (с VІІІ века до н.э. до V н.э.).
3. Средневековая история Казахстана (V века н.э. до 30-х годов ХVIII века.. Условно ученые выделяют раннее (домонгольский период, до начала ХIII в), и позднее средневековье (до начала присоединения Казахстана к России).
4. Новая история Казахстана с 30-х годов ХVIII в. до февраля 1917 года – вхождение Казахстана в состав Российской империи, колониальный период.
5. Первый этап новейшей истории Казахстана начинается со времени свержения царизма, Октябрьской революции и установления Советской власти (1917-1920) до фактического распада СССР (август-декабрь 1991 г).
6. Второй этап новейшей истории Казахстана начинается со дня провозглашения независимости 16 декабря 1991 г. до настоящего времени и характеризуется становлением и развитием Республики Казахстан как суверенного, демократического правового государства.
Источники. Исторические знания о самых ранних этапах становления и развития человечества строятся на основе изучения памятников культуры, которые оставил древний человек, - это орудия труда, стоянки, наскальные изображения, погребения.
Задача историка заключается в поиске истины или реконструировании Историк проникает в тайны по следам, которые пощадило время. Их принято называть историческими источниками.
Исторические источники разделяются на письменные и вещественные. Письменные источники: старинные книги, летописи, указы, всевозможные документы, художественная литература. Материалом для них может служить бумага, кожа, березовая кора, глиняная пластинка, камень, шелковая ткань и др. Письменные источники появились значительно позже – около пяти тыс. лет назад, когда люди научились писать.
Письменные источники в Казахстане – надписи на надгробных камнях, династийные хроники, литературные и научные произведения древних писателей, ученых, путешественников, освещающие отдельные стороны истории древних племен казахских степей. Сюда же относятся военные или мирные договора, дипломатические протоколы, путевые записи, дневники чиновников различных стран. Их можно условно разделить на несколько групп.
В первую группу входят письменные сообщения античных авторов. В трудах древнегреческого историка Геродота («История») и географа Страбона («География»), римского историка Плиния мы встречаем некоторые сведения о сакских и тюркских племенах, обитавших в степях Казахстана в глубокой древности.
Много полезной информации по истории древнего Казахстана содержится в китайских династийных хрониках. Китайские историки с интересом следили за событиями в казахстанских степях и скрупулезно записывали их. Бесценные данные о древнем периоде истории Казахстана имеются в сведениях Чжань Цяня, посетившего Семиречье во ІІ-ом веке до нашей эры, в «Ши цзи» («Исторических записках») «отца» китайской истории Сыма Цяня (135-67 гг. до н.э.), в «Цянь Ханьшу» (Истории ранней Хань Гу» (I в н.э.). В китайских архивах обнаружены рукописи Бухар-Жырау Калкаманова. В 1992 году историки-казахи КНР написали книгу «Древняя история казахов».
Следующую группу составляют ираноязычные памятники. Ранним письменным источником является «библия» зороастризма «Авеста» («Наставление»). Как известно, Заратуштра жил в конце ІІ - начале І тысячелетия до нашей эры. Также сведения о древних насельниках территории современного Казахстана обнаружены в персидских клинописных текстах, в частности в Бехистунской надписи Дария Т (522-486 гг. до н.э).
Объяснение:
1. крупное сражение между английскими и французскими войсками
2. договор в Труа
3.осадили Орлеан
4.Жанне 'д Арк
5.орлеан
6. сожжена на костре