1. по польским данным — 63 тысячи, из них 27 000 коронного войска и 30 000 посполитого рушения, но в данном подсчёте явно опущены около 12 тысяч немецкой наёмной пехоты, наёмники из Молдавии и Валахии — волохи; количество шляхты явно преуменьшено). Казацко-крымское войско было больше — 100 тысяч казаков и 25 тысяч крымских татар (по польским данным — до 110 тысяч человек
2. И. Богуну.
3. 20 тысяч.
4. Военно-политические достижения предыдущих лет оказались под угрозой. На Поднепровье начали возвращаться магнаты и шляхтичи, которые восстанавливали феодально-крепостнические порядки. В ответ на Поднепровье, на Черниговщине и Полтавщине вспыхнули новые крестьянские восстания.
5. Белоцерковский договор и восстанавливалось действие Зборовского мира.
ОбъясЛюдо́вик XIV де Бурбо́н, получивший при рождении имя Луи́-Дьёдонне́ («Богоданный», фр. Louis-Dieudonné), также известный как «король-солнце»[6] (фр. Louis XIV Le Roi Soleil), также Людовик Великий (фр. Louis le Grand; 5 сентября 1638[1][2][3][…], Сен-Жерменский дворец — 1 сентября 1715[2][3][4][…], Версаль) — король Франции и Наварры с 14 мая 1643 года по 1 сентября 1715 года. Его правление продолжалось 72 года и 110 дней и является одним из самых длительных в истории Европы.
Людовик, в детские годы переживший войны Фронды, стал убеждённым сторонником принципа абсолютной монархии и божественного права королей (ему приписывают выражение «Государство — это я!»), укрепление своей власти он сочетал с удачным подбором государственных деятелей на ключевые политические посты. Царствование Людовика — время значительной консолидации единства Франции, её военной мощи, политического веса и интеллектуального престижа, расцвета культуры, вошло в историю как Великий век. Вместе с тем долголетние военные конфликты, в которых Франция участвовала во время правления Людовика Великого, привели к повышению налогов, что тяжёлым бременем легло на плечи населения и вызвало народные восстания, а в результате принятия эдикта Фонтенбло, отменившего Нантский эдикт о веротерпимости внутри королевства, около 200 тысяч гугенотов эмигрировали из Франции.нение:
В «Іліаді» Гомер описує останній 41 день Троянської війни. Автор захоплено змальовував не лише ахейців Ахілла й Патрокла, але й їхніх ворогів-троянців — царя Пріама та воїна Гектора. Напівбог Ахілл після дев’яти років війни відмовився продовжувати боротьбу та передав свої обладунки найближчому другові Патроклу, який очолив ахейців і повів їх на штурм Трої.
Біля брами міста Патрокл зустрівся у двобої з троянським героєм Гектором, від руки якого й загинув. Це змусило Ахілла знову взятися за зброю. Він помстився за смерть свого друга, убивши Гектора. Але сам недовго прожив після цього: отруйна стріла брата Гектора — Паріса, спрямована самим богом Аполлоном, наздогнала його. Гомер описав ці події, прославляючи не саму війну, а мужність, відвагу, силу, гідність та почуття обов’язку греків і троянців.
Продовженням оповіді про Троянську війну була «Одіссея» — опис казкових пригод царя Ітаки Одіссея. Десять років цей грецький герой воював із Троєю. Після взяття міста він вирішив повернутися додому, до Ітаки, але його мандрівка затяглася ще на десять років. Під час плавання він заблукав і потрапив на острів лотофагів, де, скуштувавши лотоса, втратив пам’ять і забув про батьківщину. Потім Одіссей відвідав острів циклопів. Зі своїми товаришами він прийшов до печери одноокого велетня Поліфема, сина бога морів Посейдона, де й був захоплений чудовиськом. Лише завдяки кмітливості та хитрості Одіссея їм удалося осліпити циклопа та врятуватися. Після цього Одіссей зі своїми товаришами відвідав острів бога вітрів Еола, боровся з племенем велетнів-людожерів, потрапив у володіння чаклунки Кірки, яка перетворила його супутників на свиней, побував у підземному царстві бога Аїда. Дивом стало те, що він лишився живим після зустрічі з потворами Сциллою та Харибдою. Через десять років поневірянь Одіссей під виглядом жебрака повернувся до Ітаки, де на нього чекала вірна дружина Пенелопа.
За казковими пригодами, описаними в поемах, ми бачимо життя, побут, вірування та ідеали давньогрецького суспільства. Тому «Іліада» та «Одіссея» є неоціненним історичним джерелом. У поемах Гомера, крім опису Троянської війни та пригод героїв, містяться цінні відомості про грецьке суспільство в початковий період панування дорійців. Тому в його творах не знайшли відображення досягнення Мінойської й Ахейської цивілізацій, немає опису величних палаців, не згадуються високоосвічені люди.
Силы сторон
12—16 тысяч казаков
8—12 тысяч татарской конницы
20 тысяч[1]
Потери
несколько сотен
10—15 тысяч убитых
Зборовский договор
Объяснение:
Другие вопросы не знаю. Прости.