Объяснение:
Фараон у Стародавньому Єгипті одноосібно керував державою: одночасно був і верховним правителем, і головнокомандувачем. Тільки він мав право призначати та звільняти чиновників, видавати закони, оголошувати війну та укладати мир. Уся земля вважалася його власністю.
Найближчим помічником фараона був візир, який виконував обов’язки головного скарбника, стежив за станом зрошувальних каналів, зберіганням зерна, будівництвом фортець тощо. Влада на місцях, у номах (єгипетських областях), належала номархам, яких особисто призначав фараон.
Знатні та багаті люди – вельможі – виконували різноманітні доручення фараона, були суддями на місцях, обіймали різноманітні посади. У розпорядженні вельмож було багато чиновників[1], стражників і воїнів. Серед чиновників виділялися грамотії – писарі. Вони займали високе становище в суспільстві. Писарі записували прийняті фараоном рішення, складали угоди, визначали та збирали податки[2], вели облік польових робіт, врожаю, кількості худоби та ін.
[1] Чиновники – люди, які перебували на державній службі.
[2] Податок – обов’язковий збір коштів або продуктів з населення на користь держави.
Вооружение казахов значительно уступало джунгарам: оно состояло в основном из луков, сабель, копий, лишь незначительная часть сарбазов была вооружена фитильными ружьями, убойная сила которых была невелика. Политическая нестабильность в казахских жузах поощряла агрессивные действия внешних врагов. Вторжение джунгарских войск 1711-1717 годов подточило силы казахов. Используя свое военное превосходство, джунгарские войска временно оккупировали часть Жетысу, передовые их отрады дошли до р. Сарысу в Центральном Казахстане.
1. д
2. с
3. в
4. в
5. а
вроде такие ответы