Після смерті Генріха І, який не залишив нащадка престолу, розпочалися міжусобиці, що тривали майже 20 років. За до церкви період безвладдя в Англії було припинено. Престол отримав онук Генріха І молодий граф анжуйський Генріх, що започаткував династію Плантагенетів, яка правила країною до кінця XIV ст.
Усі свої сили невтомний Генріх II віддав для того, щоб відновити у державі міцну королівську владу. Він наказав зруйнувати замки феодалів, які брали активну участь у міжусобній боротьбі. Одночасно Генріх II розпочав у країні реформи з метою зміцнення королівської влади.
Значні зміни в суспільстві започаткувала судова реформа. Кожна вільна людина в Англії здобула право за визначену плату звертатися до королівського суду, оминаючи суд баронів. Королівські судді, що їздили країною, до розгляду справ на місцях залучали особливих присяжних. Ними ставали 12 місцевих жителів, які складали присягу на Біблії, що чесно вестимуть справу. Завершивши розслідування, присяжні доповідали королівському судді, який призначав кару винуватцеві або звільняв невинного. Так було започатковано суд присяжних, що діє в демократичних країнах донині. Завдяки проведенню судової реформи Генріх II здобув підтримку дрібних рицарів, селян, міщан, які вбачали в ньому свого захисника.
Генріх II здійснив також військову реформу. Служба рицарів, як васалів короля, у війську обмежувалася визначеною кількістю днів на рік. Генріх II дозволяв деяким рицарям не служити у війську; за це вони повинні були сплачувати королю «щитові гроші», на які утримувалося наймане рицарське військо, що значно зменшило залежність короля від місцевих феодалів. Водночас було зміцнено народне ополчення: кожна вільна людина зобов'язувалася мати зброю і з'являтися з нею для участі в королівських походах.
Генріх II намагався поставити під свій контроль англійську церкву, але зазнав поразки. Архієпископ кентерберійський Томас Бекет, що очолював церкву в Англії, рішуче виступив проти домагань короля. Коли Бекета за негласним наказом короля було вбито, у справу втрутився папа. Під загрозою відлучення від церкви Генріх II змушений був покаятись і відмовитися від своїх планів реформування церкви.
Генріха II Плантагенета вважають одним із найвидатніших королів середньовічної Англії, однак його величезна англо-французька держава потребувала значних сил для управління нею і за наступників Генріха II — його синів Річарда І Левове Серце (1189-1199) та Іоанна Безземельного (1199-1216) швидко занепала.
Борисфен (на острове Березань в устье Днепра) — первая греческая колония в Северном Причерноморье, позднее ее центр переместился севернее в Ольвию; основана ок. 647 г. до н. э.Тира (сейчас Белгород-Днестровский, основана ок. 502 г. до н. э.); ЮНЕСКО внесена в список 10-ти старейших городов мира, самый старый город (из существующих) Украины и вообще всей Восточной Европы.Ольвия (район Очакова, основана в первой четверти VI века до н. э., один из крупнейших полисов региона);Керкинитида (сейчас Евпатория, основана около 550 г. до н. э. ионийцами. В IV — ІІ вв. до н. э. находилась под властью Херсонеса, затем захвачена и практически разрушена скифами.);Херсонес Таврический (сейчас на его месте Севастополь; основан гераклейцами около 528 г. до н. э.) — важнейший город юго-западной Таврии; ослабленный борьбой со степными кочевниками и Боспором, попал в зависимость от Рима, позднее стал владением Византии. Его преемником стало княжество Феодоро.Калос-Лимен (у пгт Черноморское) — основан в IV в до н. э. ионийцами. В конце IV в до .н. э. был захвачен херсонеситами; стал ареной противостояния между греками и степными народами — скифами и сарматами. Уничтожен сарматами в І в н. э.Феодосия — основана в середине VI века до н. э., с 355 г. до н.э. — захвачена Боспорским царством. После гуннского нашествия — аланское, затем хазарское поселение, постепенно опустевшее. Возрождение началось с 1267 г., когда это место было выкуплено у татар генуэзцами под торговую факторию и где возродился город под именем Кафа;Пантикапей (позднее центр Боспорского царства (ныне Керчь, основан в самом конце VΙΙ в. до н.э или первой четверти VΙ в. до н. э.) с прилегающими к нему полисами и поселениями, также вошедшими в состав Боспорского царства: азиатской стороне Боспора Киммерийского: Гермонасса — основана милетянами в первой четверти VI века до н. э.Кепы — основаны милетянами в 580-е — 570-е годы до н. э.КоркондамаПатрей — основан не позднее третьей четверти VI века до н. э.Фанагория — основана вскоре после 543 года до н. э., крупнейший город на азиатской стороне Керченского пролива; реферат брала из энциклопедии, может
Благотворительность — оказание бескорыстной (безвозмездной или на льготных условиях тем, кто в этом нуждается. Основной чертой благотворительности является добровольный выбор вида, времени и места, а также содержания Благотворительная деятельность достаточно популярна среди российских интернет-пользователей. 76% из них когда-либо занимались благотворительностью. Доля женщин, когда-либо занимавшихся благотворительностью, больше доли мужчин — 79% и 72% соответственно. Причем женщины заметно чаще мужчин делом и перечисляли деньги на благотворительность. Треть пользователей интернета (31%) когда-либо перечисляли деньги делом, а еще 21% делали и то и другое.
Після смерті Генріха І, який не залишив нащадка престолу, розпочалися міжусобиці, що тривали майже 20 років. За до церкви період безвладдя в Англії було припинено. Престол отримав онук Генріха І молодий граф анжуйський Генріх, що започаткував династію Плантагенетів, яка правила країною до кінця XIV ст.
Усі свої сили невтомний Генріх II віддав для того, щоб відновити у державі міцну королівську владу. Він наказав зруйнувати замки феодалів, які брали активну участь у міжусобній боротьбі. Одночасно Генріх II розпочав у країні реформи з метою зміцнення королівської влади.
Значні зміни в суспільстві започаткувала судова реформа. Кожна вільна людина в Англії здобула право за визначену плату звертатися до королівського суду, оминаючи суд баронів. Королівські судді, що їздили країною, до розгляду справ на місцях залучали особливих присяжних. Ними ставали 12 місцевих жителів, які складали присягу на Біблії, що чесно вестимуть справу. Завершивши розслідування, присяжні доповідали королівському судді, який призначав кару винуватцеві або звільняв невинного. Так було започатковано суд присяжних, що діє в демократичних країнах донині. Завдяки проведенню судової реформи Генріх II здобув підтримку дрібних рицарів, селян, міщан, які вбачали в ньому свого захисника.
Генріх II здійснив також військову реформу. Служба рицарів, як васалів короля, у війську обмежувалася визначеною кількістю днів на рік. Генріх II дозволяв деяким рицарям не служити у війську; за це вони повинні були сплачувати королю «щитові гроші», на які утримувалося наймане рицарське військо, що значно зменшило залежність короля від місцевих феодалів. Водночас було зміцнено народне ополчення: кожна вільна людина зобов'язувалася мати зброю і з'являтися з нею для участі в королівських походах.
Генріх II намагався поставити під свій контроль англійську церкву, але зазнав поразки. Архієпископ кентерберійський Томас Бекет, що очолював церкву в Англії, рішуче виступив проти домагань короля. Коли Бекета за негласним наказом короля було вбито, у справу втрутився папа. Під загрозою відлучення від церкви Генріх II змушений був покаятись і відмовитися від своїх планів реформування церкви.
Генріха II Плантагенета вважають одним із найвидатніших королів середньовічної Англії, однак його величезна англо-французька держава потребувала значних сил для управління нею і за наступників Генріха II — його синів Річарда І Левове Серце (1189-1199) та Іоанна Безземельного (1199-1216) швидко занепала.
Объяснение: