1)Главной причиной побед монголов являлось превосходство их армии, прекрасно организованной и обученной. Монголы сумели создать лучшее в мире войско, в котором поддерживалась жесткая дисциплина. Монгольское войско почти целиком состояло из конницы, поэтому было маневренным и могло покорять очень большие расстояния. Основным оружием монгола был мощный лук и несколько колчанов со стрелами.
2) Используя политику "разделяй и властвуй", они стремились раздробить силы противника в завоевываемых государствах, что и было сделано на Руси. Именно благодаря этой стратегии им удавалось сохранить свое влияние в захваченных землях в течение достаточно продолжительного временного отрезка.
3) Политическая раздробленность русских княжеств также монголам быстро захватить земли.
Объяснение:
Внутренняя политика. Новый канцлер Лео Каприви - социальная политика в расширенном объеме, компенсации церкви за "культуркампф". Закон об охране труда - запрет на работу в праздники и в воскресенье, детского труда до 13 лет, 10-11-часовой рабочий день для подростков и женщин. Налоговая реформа - одинаковый для всех налог - прогрессивный подоходный. Торговые соглашения - выход на мировые рынки и облегчение импорта. Т.о. примирительный курс, но разрыв с консерваторами.
Внешняя политика. Война на два фронта стала рассматриваться как сугубо военно-техническая проблема, и в 1890 г. не возобновлен "договор перестраховки" с Россией. Попытки сближения с Англией неудачны в силу объективных причин - конкуренция товаров и капиталов. Проникновение Германии на Ближний Восток - Багдадская железная дорога подрывала влияние англичан в региона. Захват Самоа, Каролинских, Маршалловых и Марианских островов. 1897 г. утверждение на Шаньдунском полуострове и неравноправный договор с Китаем. Создание мощного военно-морского флота - программа адмирала Тирпица утверждена в 1898 г., затем расширена. Значительное увеличение армии для поддержки юнкерства.
Відповідь:
Характер міжнародних відносин у XVI ст. У міжнародних відносинах Європи доби раннього Нового часу важливе значення продовжували відігравати династичні принципи, проте новим чинником міждержавних відносин став розкол Європи за релігійною ознакою внаслідок Реформації. Чимало держав ставали учасниками міжнародних конфліктів, підтримуючи своїх одновірців або прагнучи перешкодити поширенню віросповідання, яке вони не підтримували.
Вирішальну роль у міжнародних відносинах Європи цього періоду відігравали іспанські та австрійські Габсбурги, Англія та Франція. Гострі суперечки виникали між Францією та Габсбургами, володіння яких межували з її кордонами. Найбільшим із проявів їхніх суперечностей були Італійські війни (1494—1559 рр.). Гострої форми набуло протистояння між протестантською Англією та католицькою Іспанією.
Незважаючи на численні воєнні сутички, жодна з провідних європейських країн — учасниць конфліктів не мала достатньо сил, щоб завдати поразки противнику. Таку систему міжнародних відносин називали системою європейського балансу.
Наприкінці XVI ст. важливу роль стала відігравати Швеція, яка, підпорядкувавши Норвегію та Фінляндію, намагалася поширити вплив на данські, польські та прибалтійські землі.
Вагомим чинником міжнародних відносин XVI ст. була боротьба з проникненням у Європу Османської імперії. Турецька загроза примушувала європейців спільно виступати проти агресора. З іншого боку, це не виключало укладання тимчасових союзів із турецьким султаном задля власної користі.
Загострення суперечностей між європейськими державами на початку XVII ст. Причини Тридцятилітньої війни. Міжнародне становище у Європі наприкінці XVI ст. було напруженим і складним.
Іспанська та австрійська гілки династії Габсбургів після періоду суперництва вирішили об’єднати зусилля в боротьбі за встановлення свого панування у Європі. Франція прагнула не допустити цього й надавала підтримку протестантам у Німеччині. До того ж Франція бажала утвердити свою владу в Італії та була невдоволена посиленням тут впливу іспанських Габсбургів.