2)повстанці, учасники селянської антифеодальної війни в Китаї 1850-1864 рр. проти династії Цін.
3) Сегунат змушений був відмовитися від політики самоізоляції, встановити дипломатичні відносини з країною, відкрити для вільної торгівлі та відвідування порти Сімода і Хако-дате.
4) "реставрація Мейдзі"
5) з режимом Імператора
6)Текст Конституції простий, не чіткий і ситуативний, що давало змогу японському уряду трактувати його на власний розсуд залежно від обставин. Японська Конституція поєднувала ліберально-демократичні цінності з абсолютною владою монарха, але також містила оригінальні положення про божественність природи Імператорської влади, що надавало основному закону Японії відтінку теократичності.
Серед демократичних нововведень Конституції було скликання Парламенту для контролю уряду, введення системи міністрів-радників для запобігання монаршому авторитаризму, проголошення незалежності судової влади і визначення базових прав громадян.
Носієм суверенітету Японії і наглядачем, що мав право управління усіма сферами життя країни, проголошувався Імператор Японії. Розпорядження видані ним мали силу закону без ухвали Парламенту. При Імператорі встановлювалися дорадчі органи Таємна Рада та Палата аристократії, члени яких брали участь у вирішенні політичних питань, але знаходилися поза контролем громадян Японії. Управління військом також перебувало у формальній компетенції Імператора, але фактично було незалежним.
7)будь-якими засобами припинити напади на іноземних місіонерів, розправи з китайцями - послідовниками християнського вчення, знищення християнських храмів, залізниць, телеграфних ліній
8)Засновано нову державу, з обранням імператором Хун Сюцюаня. Землю забирали в поміщиків і розподіляли за кількістю їдоків. Зменшення податків з селян і орендної плати, скасовано боргові зобов'язання бідняків, а багатіїв обкладено даниною. Проголошення рівності чоловіків та жінок. Скасовано катування. Запровадження відкритого суду
Портал «Богослов. Ru» публикует доклад доктора церковной истории, кандидата исторических наук священника Александра Мазырина, сделанный на VII Международных образовательных Сретенских чтениях «400-летие Дома Романовых» (Хельсинки, 17 февраля 2013 г.). В данном материале предпринимается попытка рассмотреть, насколько для активных деятелей Православной Российской Церкви 1920-х гг. – времени напряженного поиска ответа на вопрос о месте Церкви в жизни народа в условиях новой богоборческой власти – была характерна приверженность монархии. Отмечая четырехсотлетие начала правления Дома Романовых в условиях приближающегося столетия его окончания, нельзя не задаться вопросом: было ли падение монархии в России результатом стечения неблагоприятных сиюминутных обстоятельств, или свержение самодержавия стало закономерным итогом исторического развития российского общества? Имела ли место кратковременная роковая вспышка народного недовольства конкретной Царской семьей, с которой вдруг стали ассоциировать все бедствия, обрушившиеся в тот момент на страну, или же вообще к февралю 1917 г. число носителей монархического сознания среди русских людей необратимо опустилось ниже того критического уровня, который был необходим для сохранения векового строя правления в России?
Со времен Римской (Византийской) Империи Православная Церковь всячески укреплению монархического сознания в народе, утверждала среди верующих представление о сакральном характере царской власти. По этой причине степень приверженности именно церковных людей монархии может рассматриваться как важнейший критерий ее внутренней жизнестойкости. Если даже в Церкви монархический строй перестает восприниматься как единственно правильный правления, то значит монархия себя исчерпала, как это ни прискорбно.
В предлагаемом докладе будет предпринята попытка рассмотреть, насколько приверженность монархии была характерна для активных деятелей Православной Российской Церкви 1920-х гг. – времени напряженного поиска ответа на вопрос о месте Церкви в жизни народа в условиях новой, по сути дела, богоборческой власти.
Сразу следует оговориться, что речь пойдет о Русской Церкви именно в России, а не в рассеянии. В русском зарубежье были те, кто заявлял о своих монархических симпатиях весьма громко. Так, в ноябре 1921 г. Русский Заграничный Собор в сербских Сремских Карловцах обратился с посланием к «чадам Русской Православной Церкви, в рассеянии и изгнании сущим», в котором были такие слова: «И ныне пусть неустанно пламенеет молитва наша – да укажет Господь пути и строительства родной земли; да даст защиту Вере и Церкви и всей земле русской и да осенит он сердце народное; да вернет на всероссийский Престол Помазанника, сильного любовию народа, законного православного Царя из Дома Романовых» [1].
1)Хун Сюцюань
2)повстанці, учасники селянської антифеодальної війни в Китаї 1850-1864 рр. проти династії Цін.
3) Сегунат змушений був відмовитися від політики самоізоляції, встановити дипломатичні відносини з країною, відкрити для вільної торгівлі та відвідування порти Сімода і Хако-дате.
4) "реставрація Мейдзі"
5) з режимом Імператора
6)Текст Конституції простий, не чіткий і ситуативний, що давало змогу японському уряду трактувати його на власний розсуд залежно від обставин. Японська Конституція поєднувала ліберально-демократичні цінності з абсолютною владою монарха, але також містила оригінальні положення про божественність природи Імператорської влади, що надавало основному закону Японії відтінку теократичності.
Серед демократичних нововведень Конституції було скликання Парламенту для контролю уряду, введення системи міністрів-радників для запобігання монаршому авторитаризму, проголошення незалежності судової влади і визначення базових прав громадян.
Носієм суверенітету Японії і наглядачем, що мав право управління усіма сферами життя країни, проголошувався Імператор Японії. Розпорядження видані ним мали силу закону без ухвали Парламенту. При Імператорі встановлювалися дорадчі органи Таємна Рада та Палата аристократії, члени яких брали участь у вирішенні політичних питань, але знаходилися поза контролем громадян Японії. Управління військом також перебувало у формальній компетенції Імператора, але фактично було незалежним.
7)будь-якими засобами припинити напади на іноземних місіонерів, розправи з китайцями - послідовниками християнського вчення, знищення християнських храмів, залізниць, телеграфних ліній
8)Засновано нову державу, з обранням імператором Хун Сюцюаня. Землю забирали в поміщиків і розподіляли за кількістю їдоків. Зменшення податків з селян і орендної плати, скасовано боргові зобов'язання бідняків, а багатіїв обкладено даниною. Проголошення рівності чоловіків та жінок. Скасовано катування. Запровадження відкритого суду
Объяснение: