1941—1944 рр. — існування нацистського окупаційного режиму в Україні
Вересень 1942 р. — початок масового вивозу людей до Німеччини на примусові роботи (остарбайтери)
У всіх окупованих країнах німецький уряд запроваджував «новий порядок». Проте в різних країнах він мав свої відмінності, що залежали від ролі, яку нацисти відводили їм у своїй імперії. Українські землі передбачалося перетворити на «життєвий простір» для «арійської раси», тому вони мали стати джерелом постачання продукції та сировини для «нової Європи». Народи, які населяли окуповані території, підлягали знищенню або виселенню. Після завершення війни передбачалася колонізація або онімечення загарбаних територій.
«Новий порядок» передбачав: створення системи масового знищення людей, системи пограбування, системи експлуатації людських і матеріальних ресурсів. Особливістю німецького «нового порядку» був тотальний терор, який здійснювали каральні органи — державна таємна поліція (гестапо), збройні формування служби безпеки (СД) та озброєні загони НСДАП (СС). Із місцевого населення формувалися допоміжна поліція, низові ланки окупаційної адміністрації — бургомістри в містах, старости — у селах. Загалом окупаційні формування становили близько 350 тис. осіб
Петр в 1697 году устраивает Великое посольство и отправляется в разне страны под псевдонимом Петра Михайлова. Основная цель этой поездки была найти союзников против Турции, т.к именно она владела самыми важными европейскими проливами - Босфор и Дарданелл. будучи еще ребенком Петр много времени проводил в ненецкой слободе; именно там он начал перенимать европейский уровень жизни. та так же в цели посольства входило пригласить на русскую службу иностранных специалистов, заказать и закупить военные материалы, вооружение. Путь посольства шёл через Ригу и Кёнигсберг в Голландию и Англию, из Англии посольство возвратилось назад в Голландию, а затем оно посетило Вену; до Венеции посольство не доехало. Петр получал необходимые знания и умения. Он сам работал на верфях этих стран - учился строить корабли. Так же он наблюдал за жизненным укладом европейских стран, их бытом, манерами. К сожалению Петру не удалось найти союзников против Османской империи, зато он смог заключить договор с Польшей и Данией. Особенно важна позиция Польши, поэтому ей оказывалась как дипломатическая, так и военная для выбора королем и утверждения на польском престоле саксонского курфюрста Августа, что создало условия для сближения политики Польши и России. Но в 1698 году Петру докладывают . что Софья со стрельцами готовит восстание и Петр немедленно отправляется назад в Москву для его подавления. В итоги великого посольства можно отнести заключение союза против Швеции с Польшей и Данией, ознакомление с культурой и бытом европейцев(культуру мы можем наблюдать в простых вещах начиная от правил хорошего поведения - этикета, заканчивая архитектурой Петербурга), Привлечение иностранных специалистов на службу в Россию.
1941—1944 рр. — існування нацистського окупаційного режиму в Україні
Вересень 1942 р. — початок масового вивозу людей до Німеччини на примусові роботи (остарбайтери)
У всіх окупованих країнах німецький уряд запроваджував «новий порядок». Проте в різних країнах він мав свої відмінності, що залежали від ролі, яку нацисти відводили їм у своїй імперії. Українські землі передбачалося перетворити на «життєвий простір» для «арійської раси», тому вони мали стати джерелом постачання продукції та сировини для «нової Європи». Народи, які населяли окуповані території, підлягали знищенню або виселенню. Після завершення війни передбачалася колонізація або онімечення загарбаних територій.
«Новий порядок» передбачав: створення системи масового знищення людей, системи пограбування, системи експлуатації людських і матеріальних ресурсів. Особливістю німецького «нового порядку» був тотальний терор, який здійснювали каральні органи — державна таємна поліція (гестапо), збройні формування служби безпеки (СД) та озброєні загони НСДАП (СС). Із місцевого населення формувалися допоміжна поліція, низові ланки окупаційної адміністрації — бургомістри в містах, старости — у селах. Загалом окупаційні формування становили близько 350 тис. осіб