Утворення цехів було зумовлене необхідністю захисту станових інтересів ремісників і регулювання виробництва та якості товарів.
В старовину так називався будь-яка людина, що працює за наймом. Як правило, в підмайстри віддавали хлопчиків з бідних родин, у яких не було шансу самостійно зробити кар'єру або отримати спадщину.Поганий той солдат, який не мріє стати генералом, а отже, поганий той підмайстер, який не мріє стати майстром. Зрозуміло, більшість підмайстрів завжди прагнули до посади майстра. Проте яким би майстерним не був майстер, велика частина робіт завжди лягала на плечі помічника. Щоб досягти рівня професіонала, підмайстрові необхідно було створити «шедевр». Зрозуміло, з цим завданням могли впоратися лише одиниці.Більшість найманих робітників так і залишалися вічними учнями. Втім, це цілком закономірно. В давнину часто бувало, що підмайстер – це циган, кочовий селянин, майстер вузької спеціальності в пошуках кращого життя. Однак і на новому місці учні рідко знаходили визнання.
Серед народної творчості, притаманної саме цьому періоду, слід визначити дружинний епос, у якому оспівувалися перемоги вождя-князя та його дружини. Билини доповнюються новими сюжетами про боротьбу з половцями. Під Володимиром Красне Сонечко вже розуміється Володимир Мономах. Чимало казок присвячується боротьбі героїв зі злими силами — Котигорошка, Вернигори, Вирвидуба, Кирила Кожум’яки тощо.