Объяснение:
1.Уложение юридически оформило крепостное право, объявив бе сыск беглых, и прикрепило посадское население к городам, ликвидировав беломестные слободы, которые были освобождены от посадских повинностей.
2.даXVII век историки называют «бунташным» из-за множества народных выступлений и бунтов, которые происходили в это столетие. Народные восстания охватили огромные массы податного населения. Кроме того, выступления не ограничивались столицей, а происходили по всей России. Соляной бунт в Москве в 1648 году.
3.нет
4.даНа самом открыл знаменитый Берингов пролив вовсе не Витус Беринг, а Семен Дежнев. Он сумел проплыть от устья Колымы в Тихий океан, обогнув Чукотский полуостров и открыв пролив между Азией и Америкой, опередив Беринга на целых 80 лет.
5.Северная война России со Швецией длилась долгие 21 года с 1700 года по 1721 год. Ее итоги были весьма положительны для нашей страны, ведь в результате войны Петру удалось "прорубить окно в Европу". Россия осуществила главную свою цель - закрепилась на Балтийском море.
6.да
7.Раско́л Ру́сской це́ркви — церковный раскол в Русской православной церкви, начавшийся в 1650-х годах в Москве. Связан с реформой патриарха Никона, направленной на внесение изменений в богослужебные книги московской печати и некоторые обряды в целях их унификации с современными греческими.
Петро Дорошенко – найтрагічніша постать гетьмана в історії України. Все своє життя він боровся проти поляків, за незалежну Україну в етнографічних її межах.
В 15 років юний Петро прилучився до військової служби. Здобув широку освіту та добре володів латинською та польськими мовами.
Петро Дорошенко – це гетьман України по обидва боки Дніпра з 8 червня 1668 року, після вбивства Брюховецького .
Серед основних його досягнень та реформ вважають – встановлення на українському кордоні нової митної лінії, початок карбування власної монети, впровадження політики колонізації незалежних земель, створює наймане постійне військо.
Після невдалих спроб реформування і несприятливої зовнішньої політики, Петро Дорошенко зрікається гетьманської булави та поселяється у місті Сосниця, що на Чернігівщині. Через деякий час на виклик царського уряду переїздить до Москви. В 1679 – 1682 роках він був призначений на посаду вятского воєводства й оселився у Вятці.
Свої останні роки провів під Москвою. Будучи літньою людиною він вирішує одружитись на представниці російського дворянства – Агафії Єропкіной. Мав двох синів – Олександра, Петра та дочку Катерину.
Його правнучка – Наталя Гончарова, була дружиною відомого російського класика О. Пушкіна.
Давньоримська армія (лат. exercitus, архаїчна назва classis) — один з аспектів історії Стародавнього Риму, що глибоко вивчаються, в основному в спеціалізованих колах. Римська армія стала вирішальним чинником у становленні могутності своєї держави.
Коли ми говоримо про Стародавній Рим, в голові самі собою спливають образи, пов'язані з римською армією: будь то легендарні переможні легіони Цезаря, блискучі столичні преторіанці-змовники або втомлені прикордонники-ауксилії з Лімес. Дійсно, армія Давнього Риму невіддільна від держави. Вона не тільки його обов'язковий елемент, опора, «силовий придаток». Армія — основа життя Риму, незалежно від того, який історичний період від ранньої Республіки до пізньої Імперії ми розглядаємо. Римська державність по своїй глибинній суті сама була побудована за армійським принципом: жорстока дисципліна і чітка регламентація як в адміністративно-господарської, так і судово-правового життя римського суспільства.