ів... У 1705 р. відомий митець Мигура ство- рив гравюру «Гетьман Мазепа в оточен- ні добрих справ». Як він показує «добрі справи» гетьмана? Чому могла бути ство- рена така гравюра? До іть будь ласка
Пошуки українськими істориками та мистецтвознавцями автентичних зображень Івана Мазепи тривають вже понад два століття. Проведена такими відомими дослідниками, як О. Лазаревський, М. Грушевський, Ф. Уманець, Б. Барвинський, І. Борщак, Б. Крупницький, В. Січинський, Т. Мацьків та іншими, значна пошукова робота дозволила сформувати перелік вірогідних портретів І. Мазепи, створених протягом кінця XVII — в першій половині XVIII ст. Серед них найбільш відомими були портрет з Успенського собору Києво-Печерської Лаври, портрет з літопису С. Величка, портрети з родини Бутовичів, портрет роботи І. Нікітіна з Петербурзької Академії мистецтв (так званий портрет «Напольного гетьмана малороссийских войск»), портрет з Державного історичного музею у Москві, гравірований портрет роботи Яна (Жана) Пьотра (Пьєра) Норбліна де ля Гурдена, портрет з картиної галереї замку Гріпсгольм (Швеція), зображення на гравюрах, виконаних українськими майстрами І. Мігурою та Д. Галяховським, гравірований портрет роботи М. Бернігеротга та пізніші копії, виконані гравером Д. Бейлєм за малюнком С. Фальки, портрет з замку у Підгір’цях.
На жаль, виявлений матеріал лише частково дозволив згаданим дослідникам наблизитися до вирішення проблеми наявності автентичних портретів гетьмана Мазепи і майже зовсім не давав можливості відтворити реальні риси його обличчя. Практично кожен дослідник, хто брався дослідити проблему іконографії Мазепи, пропонував власний зображувальний ряд, на підставі якого намагався вибудувати якусь більш-менш вірогідну гіпотезу.
В результаті наукового пошуку та дискусій навколо портретів Мазепи частину зображень було відкинуто. Так, перш за все, була відкинута ціла низка так званих польських портретiв, до яких відносили різноманітні варіації зображень літнього чоловіка з роздвоєною бородою на взірець гравірованого портрета
Взамен обычной тяжёлой и дорогой водоудержательной плотины с глиняным ядром и понуром К. Д. Фролов ввёл лёгкую, дешёвую водоподъёмную плотину, названную им флютвером.
Полностью механизировав технологические операции, Фролов механизировал также перемещение перерабатываемых материалов. Все перемещения в пределах предприятия осуществлялись либо самотёком, либо при вагонеток, разъезжающих по рельсовым путям. Привод в действие механизмов для производства технологических операций, а также привод в действие внутризаводского рельсового транспорта К. Д. Фролов осуществил при водяного колеса, превращённого в центральный мотор. В предприятиях, созданных Козьмой Дмитриевичем Фроловым, всё было новым, неожиданным. Ни русская, ни мировая практика того времени не знала ничего подобного тому, что выполнил великий новатор.
Устроив в 1763-1765 гг. систему машин, приводимых в действие центральным мотором, он создал технику, далеко выходящую за рамки феодально-крепостнического производства. Механизировав технологические операции по переработке продуктов и создав внутризаводской транспорт, К. Д. Фролов организовал в сущности завод-автомат.
Экономика начала 18 века основные положения: 1718-1724 год введение подушной подати, следствии этого укрепление крестьянского гнета, образование нового социального слоя-государственные крестьяне. 1724- покровительный таможенный налог -высокая пошлина на иностранные товары. Осуществлена политика поддержания российских производителей. Начало 18 века ознаменовалось также строительством флота. Так же осуществлялись Государственные сборы на поддержку флота. Было построено более 100 мануфактур. Появились экономические центры. Короче никак))
Пошуки українськими істориками та мистецтвознавцями автентичних зображень Івана Мазепи тривають вже понад два століття. Проведена такими відомими дослідниками, як О. Лазаревський, М. Грушевський, Ф. Уманець, Б. Барвинський, І. Борщак, Б. Крупницький, В. Січинський, Т. Мацьків та іншими, значна пошукова робота дозволила сформувати перелік вірогідних портретів І. Мазепи, створених протягом кінця XVII — в першій половині XVIII ст. Серед них найбільш відомими були портрет з Успенського собору Києво-Печерської Лаври, портрет з літопису С. Величка, портрети з родини Бутовичів, портрет роботи І. Нікітіна з Петербурзької Академії мистецтв (так званий портрет «Напольного гетьмана малороссийских войск»), портрет з Державного історичного музею у Москві, гравірований портрет роботи Яна (Жана) Пьотра (Пьєра) Норбліна де ля Гурдена, портрет з картиної галереї замку Гріпсгольм (Швеція), зображення на гравюрах, виконаних українськими майстрами І. Мігурою та Д. Галяховським, гравірований портрет роботи М. Бернігеротга та пізніші копії, виконані гравером Д. Бейлєм за малюнком С. Фальки, портрет з замку у Підгір’цях.
На жаль, виявлений матеріал лише частково дозволив згаданим дослідникам наблизитися до вирішення проблеми наявності автентичних портретів гетьмана Мазепи і майже зовсім не давав можливості відтворити реальні риси його обличчя. Практично кожен дослідник, хто брався дослідити проблему іконографії Мазепи, пропонував власний зображувальний ряд, на підставі якого намагався вибудувати якусь більш-менш вірогідну гіпотезу.
В результаті наукового пошуку та дискусій навколо портретів Мазепи частину зображень було відкинуто. Так, перш за все, була відкинута ціла низка так званих польських портретiв, до яких відносили різноманітні варіації зображень літнього чоловіка з роздвоєною бородою на взірець гравірованого портрета