Объяснение:
Ліквіда́ція Запорі́зької Січі́ 1775 ро́ку — насильницьке знищення російськими військами українського козацького утворення — Підпільненської Січі, та остаточна ліквідація Запорізької Січі як козацької автономії. Унаслідок цього Військо Запорозьке Низове припинило своє існування.
У наслідку цього Військо Запорозьке Низове припинило своє існування. 23 квітня 1775 року на раді при імператорському дворі прийнято рішення про знищення Січі. Для проведення ліквідації уряд послав на Запорожжя війська у складі 10 піхотних і близько 40 кавалерійських полків на чолі з генералом П. Текелі. На самій Січі в той час перебувало лише декілька тисяч запорожців, решта після завершення російсько-турецької війни (1768–1774) роз’їхалась по паланках і зимівниках. 5 травня оточений гарнізон Січі на чолі з кошовим отаманом П. Калнишевським склав зброю. 15 червня скарбницю, клейноди, архів було вивезено до Петербурга (в Росії вони перебувають й нині). Частина фортифікаційних споруд та інші будівлі зруйновано, а в Січі та паланкових фортецях розмістилися російські гарнізони. Руйнуванням Запорізької Січі було завдано чималих втрат збройним силам Росії, особливо це стало відчутно під час приготувань до чергової війни з Туреччиною
Запорожское казачество приняло самое активное участие в русско-турецкой войне 1768 — 1774 гг. Сечь выставила 7 500 конных и 5 800 пеших казаков. Важную роль сыграла флотилия казацких «чаек»: в начале июня 1769 г. она пресекла попытку очаковской флотилии турок подняться по Днепру, а позднее успешно атаковала турецкие корабли в устье Дуная.
Запорожцы отличились под Очаковым, Бендерами, Тульчей и Исакчей. В 1771 г. они захватили Кафу (современная Феодосия). Многие из казаков были представлены к наградам, а кошевой атаман Калнышевский удостоился осыпанной бриллиантами золотой медали на синей ленте ордена Андрея Первозванного.
В 1772-м году в запорожское «товарищество» был принят могущественный фаворит Екатерины II Григорий Потемкин, приписанный под именем Грицько Нечеса к тому же Кущевскому куреню, что и кошевой. Примеру князя последовал еще ряд высокопоставленных офицеров. Казалось, что позиции Калнышевского и Сечи в целом незыблемы. Потемкин заверял его в сердечной дружбе, Екатерина хв