Відповідь:
Освіта
Освіта в Галицьких і Волинських землях продовжувала традиції Київської Русі. При церквах , особливо при монастирях, єпископських кафедрах існували школи. До них приймали хлопчиків із семи років. Пройшовши курс навчання, вони працювали писарчуками в князівській або єпископській канцелярії, ставали священиками або продовжували справу батьків. Поширеним було й навчання на дому, особливо для дітей бояр, що мешкали в заміських садибах.
Знайдені предмети для письма, написи на стінах церков, бересті, речах, зброї та знаряддях праці (мітки) засвідчують, що серед ремісників, купців, бояр і дружинників була поширена грамотність. Бронзові та кістяні писала для писання на воскових таблицях археологи знайшли у Звенигородці, Перемишлі, Галичі, Бересті (Бресті) берестяні грамоти — у Звенигородці та Бересті. Збереглися й пергаментні грамоти князів.
Літописання
Літописання в Галицько-Волинському князівстві мало свої особливості. Одні дослідники вважають, що воно було продовженням традицій київських літописців, інші стверджують, що тут існувала зовсім інша традиція: написання окремих повістей, своєрідних світських житій князя, які згодом були об’єднані в єдиний твір.
Найраннішою літописною пам’яткою краю є «Повість про осліплення Василька», написана 1097 р. невідомим автором. У ній розповідається про трагічну долю теребовлянського князя Василька Ростиславича, якого осліпив волинський князь.
Найяскравішою пам’яткою літописання Галицько-Волинського князівства є «Галицько-Волинський літопис». Він був знайдений у 1809 р. видатним російським істориком М. Карамзіним.
Літопис складається з двох основних, різних за обсягом і характером частин: Літописця Данила Галицького (оповідає про події 1205—1258 рр.) і Волинського літопису (1258—1290 рр.). Літопис створений з окремих повістей, що були об’єднані пізнішими укладачами. Центральною частиною твору є життя князя Данила Галицького.[2]
Ідейно літопис був спрямований проти боярського свавілля руську зброю і Руську землю.
Архітектура
Галицькі та Волинські міста багаті на муровані споруди: храми, князівські палаци, замки, укріплені двори бояр. Серед збережених часом монументальних споруд є Успенський собор у Володимирі-Волинському. Він збудований у 1160 р. київськими майстрами за наказом князя Мстислава Ізяславовича. Ця шестистопна однокупольна будівля ма але водночас величний вигляд.
Його сучасник — Успенський собор у Галичі, збудований Ярославом Осмомислом (1157 р.),— зберігся до нашого часу лише у вигляді руїн. Це був чотиристопний однокупольний храм, оточений галереями і прикрашений білокам’яною різьбою. Він є яскравим виразником галицької архітектурної школи, яка багато запозичувала з поширеного у Європі романського стилю.
У Галичі будували не з цегли, а з місцевого каменю, використовуючи різні породи алебастру і вапняку. На території міста археологи знайшли близько тридцяти кам’яних будівель. До особливостей галицької архітектури належить також б облицювання стін керамічними рельєфними плитками із зображенням грифонів, орлів, воїнів, із рослинними та геометричними орнаментами.[3]
На місці давнього Галича (тепер тут розташоване село Крилос) до нашого часу зберігся храм Св. Пантелеймона (ХІІ—ХІІІ ст.), який також є яскравим представником галицької архітектурної школи.
Про багатства й архітектурні особливості галицько-волинських храмів дає уявлення опис церкви Іоанна Златоуста в Холмі (ХІІІ ст.). Опис церкви Іоанна Златоуста в Холмі (за «Галицько-Волинським літописом»)
Образотворче мистецтво
Живопису належала провідна роль у мистецькій культурі Галицько-Волинського князівства. Вона представлена монументальним живописом (фресками) та іконами.
Фресковий живопис продовжував київські традиції. Ними були розписані головні храми Волині й Галича. Проте він не набув значного поширення — з останньої чверті ХІІ ст. будуються храми, у яких не було фресок. До таких споруд, наприклад, належить собор у Луцьку.
У той же час фрески знаходять широке поширення в князівських палатах. Існують літописні свідчення, що ними були розмальовані палати Ярослава Осмомисла. Усі вони мали світські мотиви.
Проте до нашого часу не збереглось жодної фрески, за винятком розпису Вірменського собору у Львові.
Мистецтво Галицько-Волинського князівства представлене також і книжною мініатюрою, розквіт якої припадає на ХІІІ ст. Нечисленні збережені мініатюри рукописів належать виключно до високопрофесійних зразків. Найдавнішим ілюстрованим рукописом галицько-волинської традиції, що зберігся до нашого часу, є Добрилове Євангеліє (1164 р.)[5], у якому містяться чотири мініатюри євангелістів на тлі обладнання книгописної майстерні.
Пояснення:
ответ:За 20 років війни між Ефіопією і Еритреєю загинули десятки тисяч людей
Прем'єр-міністр Ефіопії Абій Ахмед і президент Еритреї Ісайяс Афеверкі підписали декларацію, яка проголошує, що "стан війни, який існував між двома країнами, закінчився". Про це повідомляє ВВС.
Агентство відзначає, що це був один з найкривавіших міждержавних конфліктів в Африці.
Міністр інформації Еритреї Йємане Гебре Мескель зазначив, що лідери країн погодилися з тим, що "заснована нова ера миру і дружби".
Як нагадує агентство, в травні 1998 року Еритрея почала війну проти Ефіопії за спірні території в прикордонному регіоні Бадме. Активні бої в регіоні тривали більше двох років і забрали десятки тисяч життів в обох країнах. Мирний договір між Еритреєю і Ефіопією, укладений в грудні 2000 року за посередництва Алжиру, так і не був реалізований.
23 червня 83 людини отримали поранення, декілька загинули в результаті вибуху гранати на мітингу в столиці Ефіопії Аддіс-Абебі, на якому виступав прем'єр-міністр цієї країни Абій Ахмед,
Объяснение:достаточно
ответ 1) Т Владимиро-Суздальского княжество располагалось в междуречье Волги и Оки, а также в районе Белоозера. Границы княжества продвигались на север и северо-восток - в сторону Северной Двины и Белого моря, где соприкасались с владениями Новгородской республики. Географическое положение княжества было достаточно выгодным. Рязанские и муромские земли прикрывали его от набегов степных кочевников. Кроме того, в силу удаленности княжества от Киева власть администрации киевского князя на этих территориях была ограничена. Земли княжества были покрыты большим количеством лесов и болот, что также обеспечивало их безопасность. Также стоит отметить, что через земли Владимиро- Суздальского княжества проходил значительный отрезок торгового пути "из Варяг в Греки", что позволяло княжеству извлекать из этого прибыль и влиять на Новгород, торговавший через этот путь со странами Востока.
2) На большей части территории Владимиро-Суздальского княжества преобладали подзолистые почвы, только в так называемом владимирском ополье - черноземные. Большая часть княжества была покрыта лесом, что позволило долго сохранять подсечное земледелие.
3) Занятия жителей Владимиро-Суздальского княжества включали в себя ремесленичество, торговлю, строительство, развитие искусства.
4) Владимир, Суздаль, Москва, Тверь
5) Политическая система княжества представляла собой жесткую вертикаль власти, главой которой был князь. В его руках были сосредоточены основные рычаги управления, боярство и вече находились в зависимом от князя положении. Так, при Андрее Боголюбском, бояре , получавшие от него землевладения, теряют независимость и фактически становятся княжескими слугами. Политика московских князей стала основой для формирования самодержавия в Московской Руси 15-16 вв.
6) Юрий Долгорукий ( 1125 -1157) , -в 1147 основал Москву
-поощрял переселение людей с Юга Руси на его земли
Андрей Боголюбский
-1169 год - поход на Киев
-Перенес столицу княжества во Владимир
-При нем были построены памятники архитектуры : Золотые ворота во Владимире, храм покрова на Нерли.
Всеволод Большое Гнездо
- проводил политику по установлению контроля над Новгородом
7) Внешняя политика, направления:
1) Псков и Новгород.
-Политика установления контроля над новгородским княжением была начата еще Всеволодом Юрьевичем Большое Гнездо, когда в 1187 году он направил в Новгород из Владимира своего подручного князя, «свояка» Ярослава Владимировича
2) Киев - поход Боголюбского в 1169 году, ослабление роли города в жизни Руси
3) Волжская Булгария
- военные конфликты с Владимиро- Суздальским княжеством ( например в 1164, 1172 г)