Значний внесок у поширення гуманістичних ідей у Польщі зробив Філіп Каллімаха, який працював у Краківській академії. З Німеччини та Нідерландів, в основному через портовий Гданськ, на польські землі поширився вплив Реформації. Добру пам'ять у суспільстві залишила діяльність відомого німецького гуманіста Конрада Цельтиса - вихователя дітей короля Казимира Ягеллончика.
Після нетривалого занепаду, у 1400 р. відновила свою діяльність Краківська академія, яка поступово перетворилася на справжній науковий, навчальний та культурний центр, де відбувалося формування багатьох поколінь польської інтелектуальної еліти. Свого часу з ініціативи короля Владислава II Ягелло та його дружини Ядвіги був заснований спеціальний фонд для до академії, яка згодом дістала назву Ягеллонського університету. Найбільше уваги в навчальних планах цього закладу приділялося вивченню природничих наук, насамперед - математики й астрономії. Студенти вивчали також географію, теологію, філософію, право, граматику, риторику, поетику тощо.
В академії зародилася польська правова школа. Один із її представників ректор академії Павел Владкович зажив слави своїм виступом на церковному соборі в Констанці, де він захищав Яна Гуса. В академії під наглядом видатних астрономів Марціна Круля і Войцеха з Брудзьоеа у 1491-1495 рр. навчався Миколай Копернік (1473-1543). Своїм трактатом "Про обертання небесних сфер" М. Коперник здійснив справжню революцію в астрономії, довівши що Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки. В академії було здійснено спробу розробити правила польської літературної мови, а Якуб Паркош написав перший трактат з орфографії. Інтерес до географії знайшов утілення у трактаті Мацея з Мехова "Про дві Сарматії". Хроніст Бернард Вановський намалював кілька великих карт Європи.
У Краківській академії розпочав свою творчу діяльність і Ян Длугош (1415-1480), наукова праця якого "Історія Польщі (Щорічники або хроніка славного Польського королівства)" вважається вершиною польської середньовічної історіографії. Автор використав документи, хроніки й свідчення безпосередніх учасників важливих подій, завдяки чому "Щорічники" й досі залишаються цінним джерелом при вивченні польської минувшини. Певного поширення набули історичні праці М. Бельського, М. Кромера, Л. Гурницького.
Важливу роль у розвитку освіти і культури відіграло виникнення друкарства. Перша в Польщі друкарня відкрилася 1474 р. у Кракові. Тут видавалася як релігійна, так і світська література, документи сейму, закони, у тому числі й польською мовою. Серед видань того періоду слід виокремити трактат "Меморіал про устрій Речі Посполитої" доктора права Яна Остророга (1436-1501) та працю Анджея Фрича-Моджевського (1503-1572) "Про виправлення Речі Посполитої". Згадані вчені були видатними теоретиками державного права й виступали послідовними прихильниками централізації і зміцнення Польщі. Бурхливий розквіт переживала література, найвизначнішими представниками якої були фундатори польської літературної мови - Миколай Рей і Ян Кохановський.
В этом смысле любой этап развития, в той или иной степени ярко возрождающий в себе элементы , может претендовать на то, чтобы быть названным этапом Возрождения (попутно отметим, что возрождать можно и реакционное). В относительно более узком смысле, условно, «возрождение» означает процесс культурного развития, расцвет гуманистической культуры эпохи феодализма, как правило, связанный с актом возрождения исторически прогрессивных, гуманистических моментов, традиций культуры .
Еще более узкими понятиями являются «западноевропейское возрождение» (связанное территориально с
Италией, Францией, Англией, Германией, Чехией в XIV—XVI вв.99 и «восточное возрождение» (китайское, индийское, арабское, персидское, грузинское, армянское, азербайджанское и др., которые относят к различным этапам существования феодализма на Востоке).
Возможности ограничения объема данного понятия территориально и во времени весьма обширны (ареалы, регионы, зоны, страны, эпохи, века и т. д.). Каждое значение его имеет свои определяющие черты и специфику, обусловленные его пространственно-временными координатами100 и, безусловно, включает в себя ряд черт, связывающих эти многочисленные (западные и восточные) возрождения в нечто единое, обозначаемое понятием «возрождение»; определение сущности, конститутивных черт последнего является одной из актуальных задач, стоящих перед исследователями данной проблемы.
ответ на фото, удачи
Объяснение:
............