В результате экономического развития в пореформенный период (особенно промышленного подъема 90-х годов XIX в., завершился к 1880-1890 гг.) окончательно сложилась система российского капитализма. Это выражалось в росте предпринимательства и капиталов, совершенствовании производства, его технологическом перевооружении, увеличении количества наемной рабочей силы во всех сферах народного хозяйства. Одновременно с другими капиталистическими странами в России происходила вторая техническая революция (ускорение производства средств производства, широкое использование электричества и других достижений современной науки), совпавшая с индустриализацией. Из отсталой аграрной страны Россия к началу XX в. стала аграрно-индустриальной державой (82 % занято в сельском хозяйстве). По объему промышленной продукции она вошла в пятерку крупнейших государств (Англия, Франция, США и Германия) и все глубже втягивалась в мировую систему хозяйства.
Наприкінці XIX ст. провідну роль у боротьбі за українську державність стали відігравати представники молодої генерації національно-визвольного руху, які об'єднувалися в нових національних політичних організаціях.
29 січня (11 лютого) 1900 року в Харкові група студентської молоді на «Раді чотирьох» проголосила заснування Революційної української партії (РУП). Біля її джерел стояли студенти Харківського університету Дмитро Антонович, Боніфат Камінський, Левко Мацієвич, Михайло Русов, відомі в українському патріотичному русі завдяки своїм батькам, колишнім українофілам.
За пропозицією Д. Антоновича харківський адвокат М. Міхновський виробив програму новоствореної партії. Улітку 1900 року вона була надрукована у Львові під назвою «Самостійна Україна» і таємно поширена на українських землях, що перебували в складі Російської імперії.