У1199 р. волинський князь Роман Мстиславич зайняв Галич і заснував нове державне утворення — Галицько-Волинське князівство. Утвердження князя Романа в Галичі відбулося силою, з огляду на те, що галичани хотіли собі окремого князя, а не князя за сумісництвом. Зважаючи на це, Роман Мстиславич змушений був заручитися підтримкою союзних йому поляків краківського князя Лєшка Білого (київський князь Рюрик Ростиславич відмовив Роману у його претензіях на Галич).
Опанувавши Галич, Роман Мстиславич провадить активну як внутрішню, так і зовнішню політику. У 1198 р. на Візантію напали половці, спустошивши все на своєму шляху. На прохання візантійців, Роман Мстиславич здійснив успішний похід на половців, що значно покращило важке становище імперії. У 1200 р. у Константинополі перебувало посольство від князя Романа, до якого входили Твердята Остромирич, Недан, Домажир і Невгар. Посольство уклало союз, скріплений шлюбом Романа Мстиславича з Анною, дочкою імператора Ісаака II Ангела та його другої дружини Маргарити-Марії. Остання була сестрою угорського короля Андрія II, що посприяло зближенню Угорщини і Галичини. Старша дочка Ісаака II Ангела Ірина була дружиною ФіліпаІУ Гогенштауфена, з яким, за деякими даними, зустрічався Роман Мстиславич. Можливо, саме з цих контактів виникла у Романа Мстиславича ідея запровадження на Русі так званого доброго порядку — усталення системи спадкування київського престолу, аналог того, що запроваджувався тоді у Священній Римській імперії. Відомо, що князь Роман пожертвував на честь св. Петра монастирю бенедиктинців у Ерфурті 20 гривен срібла, за що його зарахували до фундаторів цього монастиря. Ерфурт був столицею Тюрінгії, ландграф якої — Герман — був прихильником Го- генштауфенів і спільно з князем Романом підтримував угорського короля Андрія II у його протистоянні з Імре.
Зважаючи на те, що мати князя Романа була полькою, він підтримував добросусідські відносини з Польщею. У другій половині 1204—на початку 1205 років, на думку дослідників, Роман Мстиславич уклав угоду з Угорщиною і Польщею про взаємодо . Коли 1204 р. хрестоносці захопили Константинополь, Папа Римський Інокентій III розпочав інтенсивні переговори зі Сербією і Болгарією, церкви яких пішли на унію з Римом. Тоді ж папа звернувся до князя Романа з пропозицією прийняти католицизм і отримати королівську корону, на що отримав відмову. Це, очевидно, було зумовлено тим, що папа доклався до хрестового походу проти союзної Роману Візантії й утворення там Латинської імперії (зрештою, вороже налаштованими до Риму були і союзні князю Роману Гогенштау- фени).
1205 р. у Священній Римській імперії відбувалася боротьба за імператорський трон між Філіпом IV Гогенштауфеном і От- тоном IV Вельфом. У цю боротьбу на боці Філіпа IV втрутився і Роман Мстиславич, який у червні 1205 р. розпочав похід у Саксонію, але в Польщі через не докінця з'ясовані причини, увійшов у конфлікт з князем Лєшком Білим і загинув під Зави- хостом над Віслою 19 червня 1205 р. Смерть князя була важкою . втратою для щойно утвореної Галицько-Волинської держави.
XVIII-XIX вв. были временем формирования основ coвременной науки, опирающейся на естественнонаучные принципы познания окружающего мира, литературы, обращенной к человеку и eгo проблемам.
Развитие естественнонаучных знаний В ХVIII веке сложились основные принципы научных исследований. Критерием истинности знания стали возможности eгo опытной, экспериментальной проверки, математического обоснования полученных результатов. Заслуживающим доверия считался такой подход, который не требовал привлечения для объяснения природных явлений ссылок на теологические аргументы, вмешательства высших сил. Eгo вершиной была теория образования Солнечной системы П. Лагиюса (1749-1827), который заявил, что ему не потребовалась гипотеза о существовании Бога для объяснения возникновения планет. Первоначально наука решала задачи накопления знаний о живой и неживой природе, разрабатывала системы классификации минералов, кристаллов, растений и животных, Шведский естествоиспытатель К. Линней (1707-1778) описал и классифицировал около 9 тысяч видов растений. Французский ученый Ж.Д. Бюффон (1707-1788) представил картину развития Вселенной, Земли, ее растительного и животного мира, сделав вывод о связи живых opгaнизмов со средой их обитания. Наука постепенно начала сближаться с практикой. Великий pycский ученый М.В. Ломоносов (1711-1765) написал руководство по металлургии. Появилась теория гидродинамики и водяных турбин (члены Петербургской Академии наук Д. Бернулли, 1700-1782 и Л. Эйлер, 1707-1783), строительной механики (швейцарский ученый Я. Бернулли, 1654- 1705, французский инженер Ш. Кулон, 1736-1806), газов и тепловых явлений (английский ученый Р.Бойль, 1627-1691, французский - Э. Маpиотт 1620-1684). Зародилась такая дисциплина, как химия (А.Л. Лавуазье, 1743-1794), физическая химия (М.В. Ломоносов). Были проведены первые исследования в области электричества (М.В. Ломоносов, американский просветитель Б. Франклин, 1706-1790, русский физик Г.B. Pиxмaн, 1711-1753). Блaгoдаря изобретению микроскопа голландский ученый А. Левенгук (1632-1723) впервые открыл мир микроорганизмов, бактерий.
Эти круги не повторялись, и в каждом было что-то свое: в античном господствовал разум, в христианском — вера, в новоевропейском — наука. закономерностью в пределах каждого круга является уменьшение значения этики — от тождества знания и добродетели у сократа и декарта до увеличения относительной роли воли у аристотеля и гегеля с впадением в пессимизм и скептицизм. завершение каждого круга (почему имеет смысл говорить о круге) близко в определенном смысле к началу его. сократ тоже был немного скептиком, но в его скептицизме просвечивалась ирония, и он прославился страстной жаждой истины, в то время как скептики больше думали об опровержении догматиков, чем о создании конструктивной системы. в конце каждого круга наблюдается явное снижение творческих потенций философии p.s: если не трудно, то отметь мой ответ лучшим.^-^
Відповідь:
Пояснення:
У1199 р. волинський князь Роман Мстиславич зайняв Галич і заснував нове державне утворення — Галицько-Волинське князівство. Утвердження князя Романа в Галичі відбулося силою, з огляду на те, що галичани хотіли собі окремого князя, а не князя за сумісництвом. Зважаючи на це, Роман Мстиславич змушений був заручитися підтримкою союзних йому поляків краківського князя Лєшка Білого (київський князь Рюрик Ростиславич відмовив Роману у його претензіях на Галич).
Опанувавши Галич, Роман Мстиславич провадить активну як внутрішню, так і зовнішню політику. У 1198 р. на Візантію напали половці, спустошивши все на своєму шляху. На прохання візантійців, Роман Мстиславич здійснив успішний похід на половців, що значно покращило важке становище імперії. У 1200 р. у Константинополі перебувало посольство від князя Романа, до якого входили Твердята Остромирич, Недан, Домажир і Невгар. Посольство уклало союз, скріплений шлюбом Романа Мстиславича з Анною, дочкою імператора Ісаака II Ангела та його другої дружини Маргарити-Марії. Остання була сестрою угорського короля Андрія II, що посприяло зближенню Угорщини і Галичини. Старша дочка Ісаака II Ангела Ірина була дружиною ФіліпаІУ Гогенштауфена, з яким, за деякими даними, зустрічався Роман Мстиславич. Можливо, саме з цих контактів виникла у Романа Мстиславича ідея запровадження на Русі так званого доброго порядку — усталення системи спадкування київського престолу, аналог того, що запроваджувався тоді у Священній Римській імперії. Відомо, що князь Роман пожертвував на честь св. Петра монастирю бенедиктинців у Ерфурті 20 гривен срібла, за що його зарахували до фундаторів цього монастиря. Ерфурт був столицею Тюрінгії, ландграф якої — Герман — був прихильником Го- генштауфенів і спільно з князем Романом підтримував угорського короля Андрія II у його протистоянні з Імре.
Зважаючи на те, що мати князя Романа була полькою, він підтримував добросусідські відносини з Польщею. У другій половині 1204—на початку 1205 років, на думку дослідників, Роман Мстиславич уклав угоду з Угорщиною і Польщею про взаємодо . Коли 1204 р. хрестоносці захопили Константинополь, Папа Римський Інокентій III розпочав інтенсивні переговори зі Сербією і Болгарією, церкви яких пішли на унію з Римом. Тоді ж папа звернувся до князя Романа з пропозицією прийняти католицизм і отримати королівську корону, на що отримав відмову. Це, очевидно, було зумовлено тим, що папа доклався до хрестового походу проти союзної Роману Візантії й утворення там Латинської імперії (зрештою, вороже налаштованими до Риму були і союзні князю Роману Гогенштау- фени).
1205 р. у Священній Римській імперії відбувалася боротьба за імператорський трон між Філіпом IV Гогенштауфеном і От- тоном IV Вельфом. У цю боротьбу на боці Філіпа IV втрутився і Роман Мстиславич, який у червні 1205 р. розпочав похід у Саксонію, але в Польщі через не докінця з'ясовані причини, увійшов у конфлікт з князем Лєшком Білим і загинув під Зави- хостом над Віслою 19 червня 1205 р. Смерть князя була важкою . втратою для щойно утвореної Галицько-Волинської держави.