ОCоціально-економічні та політичні процеси XVI ст. визначили зміну форми правління Російської держави: в середині XVI ст. почала формуватися станово-представницька монархія, особ-ливістю якої було залучення царською владою для розв'язання важливих питань представників не лише панівних станів (бояр, духовенства, дворян), а й верхівки міського населення. Царська влада змушена була звертатися за до до міської знаті, насамперед до купців і багатих ремісників. При цьому головною опорою царя і надалі залишалося дворянство.
Наявність у системі вищих органів влади Боярської думи також була особливістю станово-представницької монархії Росії, що відрізняла її від західних країн. Специфічна риса станово-пред-ставницької монархії в Росії — перетворення Російської держави в багатонаціональну. Створення станово-представницької монархії виявилося передусім у скликанні Земських соборів, в яких брали участь представники різних суспільних верств Російської держави — боярства, вищого духовенства, дворянства, виборних від міст, купецтва, стрільців та ін.
У станово-предстваницьких установах брали участь не лише представники нової феодальної знаті (середні та дрібні феодали, дворяни) і городяни, а й стара аристократія . До складу Земського собору входила і Боярська дума. Царська влада не могла правити без її підтримки, і причина цього полягала як у сильній економічній і політичній позиції боярської знаті, так і в поступовій консолідації (об'єднанні) всіх груп феодалів у єдиний стан з однаковими інтересами.
Станово-представницька монархія проіснувала в Росії до другої половини XVII ст., а потім відбувалося поступове становлення абсолютної монархії — нової форми правління панівної верстви дворян.бъяснение:
17 июня 1789 года депутаты третьего сословия, которые считали главной задачей реформирование системы управления государством, объявили себя Национальным собранием. К ним присоединилась часть депутатов из других сословий. Людовик XVI не решился применить силу.
Позже к Национальному собранию присоединилось большинство духовенства, а затем 47 депутатов дворян во главе с герцогом Филиппом Орлеанским. 27 июня 1789 король обратился с к оставшимся депутатам от духовенства и дворян соединиться с третьим сословием. Людовик XVI надеялся, что консервативные дворяне сумеют удержать депутатов от принятия радикальных решений, но одновременно приказал сосредоточить в Париже и вокруг него двадцатитысячное войско. Это был первый этап Великой Французской революции.
9 июля 1789 депутаты Национального собрания приняли решение объявить себя Учредительным собранием (Assamblee nacionale constituante). Тем самым они определили свою главную задачу - выработку конституции страны.