Во времена Ивана IV приказная система была еще относительно молода и работала на пользу государства, это была сравнительно эффективно работавшая администрация. Во времена Алексея Михайловича приказная система неоправдано разрослась и превратилась в злокачественную бюрократию с пересекавшимися юрисдикциями, которая больше была подвержена коррупции. Приказы времен Алексея Михайловича были неэффективны, и их деятельность вызывала раздражение у простого народа. Поэтому вскоре, при Петре I, приказная администрация была ликвидирована и заменена системой коллегий, намного более компактной и эффективной.
византийская культура не имеет определенных территориальных и временных границ. считают началом развития византийской культуры – период основания константинополя в 330 году, завершение – захват империи османскими войсками. после 1456 года, когда империю уничтожили турки, традиции византийского искусства продолжали свое существование на руси, в сербии, грузии, болгарии. наивысшей точки величия и могущества развитие византийской культуры достигло в ix столетие.
постепенно формируется европейская культура — новая, которая отличалась от культуры античной эпохи. возникла она путем слияния многих культур, созданных греками, римлянами, кельтами, германцами и другими . объединению культур способствовало христианство, которое само стало своеобразной культурой.
возрождению культуры способствовало император франков карл великий. специальным указом он велел открыть при монастырях школы для детей и клириков, приказал разработать единый текст библии, а также специальный красивый шрифт для переписки. церковные рукописные книги оформлялись в виде роскошных фолиантов, в обложках, украшенных золотом, слоновой костью и драгоценными камнями. страницы этих книг были украшены прекрасными миниатюрами. заботился карл великий также и о развитии архитектуры, особенно церковной. его мастера построили более трехсот дворцов, соборов и монастырей.
мировоззрение средневекового человека был религиозным: мир воспринимался через религиозные образы и понятия. так, в средние получила распространение схоластика. схоласты спорили вокруг вопроса, как надо познавать мир — верой или умом? мнения были разными.
У суспільстві Речі Посполитої тих часів людей визначали за багатьма факторами. Серед інших це походження і належність до певної суспільної верстви, достаток, віра, народ і мова та інші.
За походженням людей ділили на благородних (шляхту, нобілітованих, визначних, заслужених) і неблагородних. Цей поділ в ті часи був поширений в тому чи іншому вигляді по цілому світу. До шляхти відносили представників князівських і боярських родів Польського королівства, Великого князівства литовського, та різних руських Великих князівств, які утворилися на уламках Великого Князівства Київського (Київської Русі). Представники інших земель, царств і государств тогочасного світу теж могли бути прирівняні до благородних за схожими критеріями - приналежність до правителів (царів, королів, князів, султанів, падишахів, ханів) або їх найближчих прибічників.
Серед віровчень виділяли - християн, іудеїв, магометан (мусульман) і язичників.Також важливе значення у суспільстві Речі Посполитої мав поділ на "язики" (тобто народи і племена, за термінологією тих часів). Серед інших відомі - поляки, німці, руські (русини), жмудь, євреї (жиди),У ранній співдружності Речі Посполитої не було домінування поляків або католицької релігії. Увібравши в себе Україну і уклавши конфедерацію з Литвою етнічні поляки перестали бути більшістю. Співдружність складалася з переважно чотирьох націй: литовців, поляків, білорусів та українців. Мешканців Великого Князівства Литовського часом називали "литвинами", а білорусів одночасно з тим "русинами", як і українців.
На час укладання Люблінської Унії у 1569 р. загальна кількість населення складала 7 млн. чоловік з яких близько 4,5 млн. були етнічними поляками, 2 млн. русинів (українців і білорусів), 0,75 млн. литовців і 0,7 млн. євреїв. Втрачаючи території і населення під час кризи співдружності в 1717 році населення складало вже 9 млн. (4,5 млн. поляків, 1,5 млн. українців, 1,2 млн. білорусів, 0,8 млн. литовців, 0,5 млн. євреїв, 0,5 млн. інших національностей.