Грінченко про причини Руїни зауважував: «Власне ще з давніх-давен українсько-руське громадянство мало знало, що то таке йти вкупі. Поруч з І. Виговським стоїть Пушкар, поруч з Дорошенком стоїть Многогрішний та Ханенко, не кажучи вже про Брюховецьких, Адамовичів, Лісовських. І кожен з тих згаданих веде за собою якусь частку України, і всі вкупі, волею чи неволею, заливають Україну кров’ю, повивають її вогнем і з багатої, пишно-барвистої, сяйвом соняшним та волею повитої країни роблять розлогу труну народну, ховають у ній українську волю, українське право, українське добро, і історія пише “Руїна” там, де колись було осяйне слово “Життя”. Минуле не минається дурно сьогочасному. Воно зоставляє наслідки навіки. І ми бачимо, що й тепер, як і тоді, ми не знаємо, що то значить - іти вкупі...».
Ранние годы
Родился 13 мая 1221 года в городе Переславль-Залесский. Был сыном переяславского князя Ярослава Всеволодовича. В 1225 году в биографии Невского по решению отца произошло посвящение в воины.
В 1228 году вместе со старшим братом был перевезен в Новгород, где они стали княжичами новгородских земель. В 1236 году, после отъезда Ярослава, стал самостоятельно защищать земли от шведов, ливонцев, литовцев.
Личная жизнь
В 1239 году Александр женился на дочке Брячислава Полоцкого Александре. У них было пятеро детей: сыновья Василий (1245–1271 гг., новгородский князь), Дмитрий (1250–1294 гг., новгородский, переяславский, владимирский князь), Андрей (1255–1304 гг., костромской, владимирский, новгородский, городецкий князь), Даниил (1261–1303 гг., московский князь), а также дочь Евдокия.