богини
облаков
смертельной
опасности
волшебном
бежали
золотое
(надеюсь понятно)
Суспільний прогрес, його сутність та критерії
Як уже зазначалося, сучасний світ надзвичайно складний, суперечливий і динамічний. У ньому постійно відбуваються глибокі й багатопланові зміни, трансформації. Людство постійно позбавляється застарілих форм суспільного життя і набуває нових, ефективніших зразків. Проте цей поступ не є однозначним. Для нього характерні як висхідна, так і низхідна тенденції. Часто гається "тупцювання" на місці або рух по колу з повторенням пройденого та поверненням до висхідної основи. В зв'язку з цим особливої актуальності набуває проблема спрямованості руху, розвитку соціуму в цілому чи його окремих сфер.
Теоретичною й методологічною основою для розкриття цієї проблеми є знання закону заперечення заперечення. Механізм його дії дає змогу розкрити напрям цього розвитку й показати поетапне сходження суспільства (людства) до якісно вищих зразків. Такий процес розвитку характеризується як прогресивний.
Ідея суспільного прогресу складалась поступово, "пробиваючи" собі дорогу та утверджуючись у суспільній думці. Ці знання постійно змінювались і збагачувались соціальним досвідом. Нині вважається, що прогрес - це форма розвитку, яка характеризується спрямованістю, переходом від нижчого до вищого, від менш досконалого до все більш досконалого. Зворотний процес розвитку називається регресом. Ідея суспільного прогресу виходить із того, що людство невпинно рухається вперед, ускладнюється у своєму розвитку, набуваючи якісно нових форм (станів).
У філософській та науковій літературі існує розмаїття поглядів на прогрес, його місце в історії, форми і темпи розвитку та здійснення. В свій час В.І Ленін зазначав, що уявляти всесвітню історію тільки такою, що рівно й акуратно йде вперед, без гігантських стрибків назад, "не діалектично, не науково, теоретично невірно"1. Відповідно, й в історико-філософській думці прослідковуються як оптимістичні, так і песимістичні погляди на суспільний розвиток.
Основными направлениями внешней политики Николая I в 1825–1855 гг. стали восточное (отношения с Османской империей), западное (сохранение польских границ, борьба с революционным движением в Европе), кавказское (война с Ираном, Кавказская война), среднеазиатское (присоединение Казахстана). В период его правления Россия вела несколько кровопролитных войн, в ходе которых ее территория была значительно расширена
Затопленные корабли-это Крымская война, так как была затоплена вся русская эскадра. Направление политики-южное. К причинам конфликта можно отнести: обострение "восточного вопроса", стремление России добиться благоприятного режима черноморских проливов и оказать поддержку народов Балкан, стремление Турции вернуть территории, утраченные во время военных кампаний конца 18-начала 19 века. Дальше причины поищите сами. Повод: "Вопрос о Палестинских святынях"
Объяснение:
БОгини,облАков,смЕртельной, опасности, волшебном, бежали, золотое.