Треба прочитати текст і скласти план до пункту "Новгородська боярська республіка" Десь 8-15 пунків. А після того як прочли текст з книги, треба прочитали цей текс(це теж до цього пункту але це друга сторінка): насправді майже вся влада була в руках бояр. 3 них обира- лися посадник (відав управлінням і судом), тисяцький (по- мічник посадника, командувач війська, який також відав судом серед купців) і навіть архієпискоn. Архієпископ ві- дав зовнішніми зв'язками республіки, державною казною, він же був контролером мір і ваги. Республіка не мала по- стійного війська. У разі великої війни збиралося народне ополчення, а віче за князя з дружиною. За контроль над новгородськими землями та теренами Прибалтики тривала боротьба між місцевими племенами, новгородськими та полоцькими дружинами і Лівонським орденом (у складі німецьких рицарів, васалів-данців і дерптського ополчення) та ін. Влітку 1240 р. шведська флотилія увійшла в гирло Неви й попрямувала до Новгорода. Опір шведам очолив юний Александр Ярославич, який князював у Новгороді. Згідно з російськими історичними легендами, Александр 3і своєю дружиною і новгородським ополченням знена- цька напав на шведів і розгромив іх, повернувшись до Нов- города переможцем. Пзніше московські літописці надали йому прізвисько «Невський». А тоді, у 1240 р., Александр посварився з новгородцями і був змушений покинути місто. Натомість у жодному шведському історичному докумен- ті нема ані слова про Невську битву. ШШведи б про неї згада- ли, як згадують про інші важливі перемоги й поразки. Iнша історична легенда має назву «Льодове побоїще» (або «битва на Чудському озері»). Лівонські рицарі спіль- но із племенами чуді та псковичами напали на новгород- ські землі. Новгородці примирилися з А. Невським, і на чолі з ним у квітні 1242 р. розгромили військо ордену.
Между поселениями существовала связь с костров и огромных зеркал. Таким образом они предупреждали жителей поселений о нашествии кочевых племен. Меотские городища располагались, как правило, на высоких террасах рек, часто занимая естественные отроги и мысы. Это характерно для Роговского и Новоджерелиевского городищ. Для городищ характерна холмообразная часть в центре поселения, окруженная рвом,
С увеличением населения поселки расширялись, строились внешние укрепления — глинобитные высокие стены со смотровыми башнями. Рвы, как правило заполнялись водой. Сообщение осуществлялось - через устроенные мосты через рвы. При раскопках Новоджерелиевского городища археологами обнаружены крепостные стены и третий ров, что говорит об активном разрастании поселка.
Как в центре городища, так и за его последующими рвами проявился культурный слой, состоящий из остатков жилищ, золы, бытового мусора. При раскопках открывались остатки камышово – глиняных стен, зерновых ям, керамической посуды. Слои насыщены огромным количеством обломков глиняной посуды, костями домашних животных, панцирей осетровых рыб. Найдены обугленные остатки зерна пшеницы, ячменя, орудия труда: серпы железные, камни от зернотерок, глиняные грузики ткацких станков и веретен, рыболовные сетей и другое.
Раскопки показали, что жилища меотов имели округлую вытянутую форму и располагались вдоль защитных стен. Стены жилищ выполнялись из глины, каркасом для которых использовался камыш, который обмазывался толстым слоем глины. Такой кусок от стены жилища экспонируется в музее станицы Новоджерелиевской со следами выгоревшего камыша. Крыши выполнялись из камыша и соломы, в центре жилища находился очаг. За внешними укреплениями городища располагалось кладбище рядовых общинников. Погребение осуществлялось в вырытые ямы с небольшими надмогильными холмами, которые впоследствии сравнивались с уровнем земли. Курганы, а их на территории нашего района очень много, как правило, имели округлую форму и принадлежали представителям родовой аристократии. Такие захоронения сопровождались богатым инвентарем, жертвоприношением животных, а иногда и людей. К примеру, когда умирал скифский царь, тело его клали на соломенную подстилку по бокам вбивали колья и покрывали рогожей. Рядом с ним клали одну из наложниц, виночерпия, повара, конюха, скот и золотые чаши. Золотые предметы из украшений в настоящее время при раскопках находят очень мало, так как все драгоценности были разграблены еще в первое тысячелетие нашей эры.
Золота доба Період, коли люди вели безтурботне життя без підневільної праці, а також без воєн, розбрату й чвар За Гесіодом, людей створили боги (Гея або Прометей ), коли над світом владарював Кронос. Люди не знали ні горя, ні турбот, ні старості чи хвороб, багато сміялися і танцювали. Земля сама давала людям усе потрібне, вони їли дикі плоди й мід, який сам капав з дерев. Люди тоді мали багато худоби, отримуючи молоко, і працювали стільки, скільки самі хотіли. Смерть, легка, як сон, наставала після тривалого щасливого життя . Згідно з іншими міфами Гесіода, Золота доба скінчилася, коли Пандора відкрила скриньку з усіма лихами світу . Після смерті люди цього покоління перетворилися на добрих духів, що дарують удачу і захищають справедливість
Не отчаивайся
Объяснение:
Не падай дузом