Київська Русь — середньовічна східноєвропейська монархічна держава зі столицею в Києві, що існувала впродовж IX—XIII століть. Об'єднувала під владою князів із династії Рюриковичів східнослов'янські, балтські та фіно-угорські племена. У часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході.
Традиційно першим правителем Київської Русі вважається князь Олег із родини легендарного Рюрика, який 882 року заволодів Києвом[8]. Його наступник, Ігор, воював із Візантією і загинув від рук деревлян. Дружина Ігоря, княгиня Ольга стабілізувала державу та прийняла християнство. Правління її сина Святослава ознаменувалося воєнною експансією на схід та південь. Його син Володимир Великий, що посів трон після братовбивчої війни, розширив терени держави, розбудував Київ і охрестив Русь (988). Після його смерті спалахнула усобиця, внаслідок якої київським князем став Ярослав Мудрий. За його правління була збудована Софія Київська (1037), відбулась перша кодифікація юридичних норм, були укладені династичні союзи з низкою європейських держав. Згодом влада перейшла до тріумвірату Ярославичів, нащадки яких розділили Русь на окремі князівства, давши початок процесу феодальної роздробленості. Винятком слугують правління Володимира Мономаха та його сина Мстислава, які на певний час спромоглися консолідувати владу.
В ночь с 24 на 25 октября (с 6 на 7 ноября) 1917 г. большевики в ходе революционного восстания свергли правительство Керенского и провозгласили республику Советов. Собравшийся вечером следующего дня II Всероссийский Съезд Советов принял по инициативе большевиков Декрет об образовании Рабоче-крестьянского правительства. Оно получало название "Совета Народных Комиссаров" и поначалу должно было править страной "временно", вплоть до созыва Учредительного собрания. Уже само название предвещало нечто совершенно новое – отказ от прежней формы правительства, кабинета министров. В связи с этим в Декрете говорилось, что будут образованы "комиссии", каждая из которых возьмет на себя руководство отдельной областью государственной жизни, осуществляя – "в тесном единении с массовыми организациями рабочих, работниц, матросов, солдат, крестьян и служащих" – принятую Съездом Советов правительственную программу. Во главе этих комиссий, значилось далее, будут стоять впервые назначемые "народные комиссары", которые в своей ведомственной деятельности будут подотчетны Всероссийскому Съезду Советов и его Исполнительному комитету.
Так как мы рассматриваем Древний Египет, соответственно, письменность была не на таком высоком уровне как на данный момент. В привычной тоталитарной нам стране, где осуществляется контроль над гражданами, почти все являлись рабами главной власти, было мало людей, которые были независимы. И уж тем более было мало обзавестись хоть какими-нибудь знаниями, но находились люди "одаренные", которые действительно желали учиться и у них была эта возможность, более 85% тогдашних египтян, страдали от рабства не говоря уже о том, чтобы учиться.
Київська Русь — середньовічна східноєвропейська монархічна держава зі столицею в Києві, що існувала впродовж IX—XIII століть. Об'єднувала під владою князів із династії Рюриковичів східнослов'янські, балтські та фіно-угорські племена. У часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході.
Традиційно першим правителем Київської Русі вважається князь Олег із родини легендарного Рюрика, який 882 року заволодів Києвом[8]. Його наступник, Ігор, воював із Візантією і загинув від рук деревлян. Дружина Ігоря, княгиня Ольга стабілізувала державу та прийняла християнство. Правління її сина Святослава ознаменувалося воєнною експансією на схід та південь. Його син Володимир Великий, що посів трон після братовбивчої війни, розширив терени держави, розбудував Київ і охрестив Русь (988). Після його смерті спалахнула усобиця, внаслідок якої київським князем став Ярослав Мудрий. За його правління була збудована Софія Київська (1037), відбулась перша кодифікація юридичних норм, були укладені династичні союзи з низкою європейських держав. Згодом влада перейшла до тріумвірату Ярославичів, нащадки яких розділили Русь на окремі князівства, давши початок процесу феодальної роздробленості. Винятком слугують правління Володимира Мономаха та його сина Мстислава, які на певний час спромоглися консолідувати владу.