ответ: На південному напрямку основне завдання становила захист російських кордонів від набігів кримських татар. З цією метою була побудована нова оборонна лінія - Тульська засічнихриса. Похід російських військ на Крим 1559 р закінчився невдачею. Як вже говорилося вище, в 1571 р кримський хан Девлет-Гірей здійснив набіг на Москву. Наступний набіг кримчан влітку 1 572 вдалося зупинити. Ханське військо було розбите князем М.І. Воротинського.
Правління вибраних раді відзначено великими успіхами у зовнішній політиці держави на східному напрямку. На початку 1550-х рр. до Російської держави були приєднані 2 великих татарських держави, що утворилися після розпаду Золотої Орди: в 1552 р було завойовано Казанське ханство, в 1556 р - Астраханське ханство. Таким чином, межі Московського царства переступили за Волгу і наблизилися до кордонів Азії. Цей рубіж було перейдено на початку 1580-х рр. Озброєна на кошти багатих купців Строганових експедиція козаків на чолі з Єрмаком Тимофійовичем здійснила похід до Сибіру, розбила війська сибірського хана Кучума і приєднала його землі до Російської держави. З цього моменту почалося освоєння Сибіру російськими людьми.
Після приєднання Поволжя пріоритетним у зовнішній політиці стало Західний напрямок. Головною метою розпочатої в 1558 р Лівонської війни стало завоювання Росією виходу до Балтійського моря. У 1558-1560 рр. військові дії велися проти лицарського Лівонського ордену, якому належала територія Прибалтики. Початок війни виявилося вдалим: війська Івана IV пройшли майже всю Лівонію, взяли 20 міст, Орден був фактично розгромлений. Року 1561 Лівонський орден розпався. Однак перемоги російської зброї йшли врозріз з інтересами Польщі, Данії і Швеції, до яких перейшли колишні володіння Ордена, тому Росії довелося битися вже з трьома сильними супротивниками. У 1563-1564 рр. російські війська зазнали ряд серйозних поразок. Польща і Литва, які боялися посилення Росії і також прагнули до захоплення Лівонії, 1569 р об'єдналися в єдину державу Річ Посполиту. В результаті Росія програла Ливонскую війну. У 1582 р в Ям-Запольської було укладено перемир'я, згідно з яким між Росією і Польщею зберігалася стара державний кордон. Перемир'я зі Швецією було укладено в 1583 р в м Плюсс. Росія не тільки не придбала бажаного виходу до моря, але і змушена була поступитися Ям, Копор'є, Івангород і прилегле до них південне узбережжя Фінської затоки.
Перед тем, как ответить на вопрос, стоит в целом понять принцип феодальной монархии. Принцип заключается в одной лишь поговорке: "Вассал моего вассала - не мой вассал". Объясняю: предположим, монарх (король) отдает какую-то часть земли герцогу, они обмениваются клятвами, герцог платит дань королю. Но Герцог решает другую часть земли отдать графу, тем самым делая графа его вассалом (подчиненным). Граф платит дань уже герцогу, НО никак НЕ королю. Теперь ответ очевиден. Географические карты в домах феодалов были для того, чтобы феодалы различали, где чьи земли, какую сумму налогов надо платить и кому, а также кому они лично должны платить дань, и кто является их вассалами, ну и т д)
- выросла роль России в европейской политике - усиление консервативно - охранительный тенденций (образование Священного союза для подавления революций) - удалось отстоять независимость и территориальную целостность страны - потери среди населения - уничтожение материальных и духовных ценностей - подъём патриотических чувств, развитие национального самосознания - возросшее понимание единства нации, несмотря на сословные различия - подъём идей гражданского служения обществу.
ответ: На південному напрямку основне завдання становила захист російських кордонів від набігів кримських татар. З цією метою була побудована нова оборонна лінія - Тульська засічнихриса. Похід російських військ на Крим 1559 р закінчився невдачею. Як вже говорилося вище, в 1571 р кримський хан Девлет-Гірей здійснив набіг на Москву. Наступний набіг кримчан влітку 1 572 вдалося зупинити. Ханське військо було розбите князем М.І. Воротинського.
Правління вибраних раді відзначено великими успіхами у зовнішній політиці держави на східному напрямку. На початку 1550-х рр. до Російської держави були приєднані 2 великих татарських держави, що утворилися після розпаду Золотої Орди: в 1552 р було завойовано Казанське ханство, в 1556 р - Астраханське ханство. Таким чином, межі Московського царства переступили за Волгу і наблизилися до кордонів Азії. Цей рубіж було перейдено на початку 1580-х рр. Озброєна на кошти багатих купців Строганових експедиція козаків на чолі з Єрмаком Тимофійовичем здійснила похід до Сибіру, розбила війська сибірського хана Кучума і приєднала його землі до Російської держави. З цього моменту почалося освоєння Сибіру російськими людьми.
Після приєднання Поволжя пріоритетним у зовнішній політиці стало Західний напрямок. Головною метою розпочатої в 1558 р Лівонської війни стало завоювання Росією виходу до Балтійського моря. У 1558-1560 рр. військові дії велися проти лицарського Лівонського ордену, якому належала територія Прибалтики. Початок війни виявилося вдалим: війська Івана IV пройшли майже всю Лівонію, взяли 20 міст, Орден був фактично розгромлений. Року 1561 Лівонський орден розпався. Однак перемоги російської зброї йшли врозріз з інтересами Польщі, Данії і Швеції, до яких перейшли колишні володіння Ордена, тому Росії довелося битися вже з трьома сильними супротивниками. У 1563-1564 рр. російські війська зазнали ряд серйозних поразок. Польща і Литва, які боялися посилення Росії і також прагнули до захоплення Лівонії, 1569 р об'єдналися в єдину державу Річ Посполиту. В результаті Росія програла Ливонскую війну. У 1582 р в Ям-Запольської було укладено перемир'я, згідно з яким між Росією і Польщею зберігалася стара державний кордон. Перемир'я зі Швецією було укладено в 1583 р в м Плюсс. Росія не тільки не придбала бажаного виходу до моря, але і змушена була поступитися Ям, Копор'є, Івангород і прилегле до них південне узбережжя Фінської затоки.