ответ:Подвиг отважного сака Ширака стал примером проявления настоящего героизма во имя своей родины. В этом подвиге и проявляется огромное значение борьбы саков за независимость, они были готовы отдать за это жизнь.
Согласно преданию, когда Ширак понял, что его племя уже погибло от рук злобного завоевателя Дария, он отправился соседний народ.
К тому моменту войско Дария направлялось к тому городу, о чем и поспешил предупредить храбрый Ширак. Он пробрался к правителю и рассказал о планах жестокого злодея. Тем временем Дарий уже достиг ворот, и приказал открыть их и впустить войско, обещая пощадить жителей и взять их на службу. Однако, мудрый старейшина ответил ему отказом, сказав, что лучше погибнуть на родной земле, чем жить слугой у врага. На такой ответ царь Дарий отреагировал войной, но получил сильнейший отпор. Это вынудило его отступить, оставляя после себя горы пепла.
Объяснение:
Таким образом, у жителей города появилась возможность подготовиться к новому нападению. Но храбрый Ширак решил применить хитрость, и ночью пробрался в стан врага. Там он отрезал себе нос и уши, пришел к Дарию и сообщил, что это с ним сделали его враги.
Изъявив желание мстить, Ширак предложил царю провести его войско в тыл. И когда все двинулись в путь - повел их в жаркую пустыню. Изнемогая от палящего зноя и отсутствия воды, войско стало слабеть, и в итоге полностью погибло
Объяснение:Оооааа
Домініо́н — форма політичної системи, що існувала всередині Британської імперії і була проміжною формою між самоврядною колонією і суверенною державою, але з плином часу розвивалася до останньої. Першим британським домініоном була Канада, яка отримала такий статус у 1867. Потім з'явилися Австралія (1901), Нова Зеландія (1907), Ньюфаундленд (1907), Південно-Африканський Союз (1910) і Ірландська Вільна держава (1921).
Походження
..Перші пропозиції щодо створення домініонів були у двох брошурах — Джеймса Вілсона, Міркування про природу і ступені законодавчої влади британського парламенту, і Томаса Джефферсона, Короткий огляд прав Британської Америки — випущені незадовго до початку американської революції. Ідеологічна основа цих робіт було тією, що британський парламент не може приймати закони для колоній, оскільки його жителі не мають своїх представників у законодавчому органі. Замість цього вони запропонували, щоб колонії стали незалежними політичними утвореннями з власними парламентами, які пропонувалося створити за британським зразком, на чолі з британським монархом.
Объяснение: Якщо інфа знадобилась то став
найбільших втрат зазнали густонаселені й економічно розвинуті регіони королівства (Велика Польща, Королівська Пруссія, Мазовія), спустошені шведами й трансільванцями. Тут занепали міста і села, збідніли міщани й селяни, дрібномаєтна й безземельна шляхта. Через постійні неврожаї зменшення прибутків відчули й великі землевласники. Не вистачало худоби, коней, реманенту, робочих рук. Величезні земельні простори не оброблялися. Значно скоротилася зовнішня і внутрішня торгівля.
Зубожіла шляхта часто мусила найматися до магнатів - служила в їхніх володіннях і війську, орендувала землі. Поступово між ними зав'язувались стосунки, що базувалися на особистій залежності перших від других. Магнати користувалися послугами залежних від них шляхтичів на сеймиках, у трибуналі, в земських судах. Натомість вони підтримували їхні клопотання при вирішенні справ про призначення на різні посади, про оренду державних земель тощо.
З часом у Речі Посполитій сформувалася система влади, побудована не на основі державної адміністрації, а на особистій залежності шляхтича від магната. Це явище ігалося передусім у регіонах Речі Посполитої, де існували величезні земельні володіння - латифундії, зокрема в Литві та в Україні, їхні власники - роди Потоцьких, Сапег, Оссолінських, Любомирських, Конецпольських та ін., разом зі старими магнатськими родами, в першій половині XVIII ст. стали визначальним чинником політичного життя країни, а шляхетська республіка поступово перетворилася на магнатську олігархію.
Оскільки регулярне стягнення податків на утримання найманих військ призводило до спустошення державної скарбниці, розрахунки з солдатами проводили скарбничі комісії сеймиків. Це давало змогу їм великою мірою впливати на формування збройних сил. Підвищення ролі сеймиків за умов, коли шляхта часто залежала від магнатів, посилення магнатських партій, складнощі зі скликанням вального сейму у воєнний час і наростання хаотичності в його роботі - все це підривало значення парламенту.
З 1652 р. в роботі польського парламенту запроваджено практику "Liberum veto". Достатньою підставою для зриву сейму і скасування раніше ухвалених постанов могла бути незгода з постановами парламенту навіть одного з його депутатів. З цієї причини депутати сеймів досить часто, нічого не вирішивши, роз'їжджались. Інколи збиралися конфедераційні сейми, куди шляхта, якщо вона не погоджувалася з діями короля, приїздила озброєною. Постанови на них приймалися простою більшістю голосів.
Объяснение: