Наприкінці XI ст. посилилися відцентрові тенденції в державі, було втрачено політичну єдність, спалахнули численні міжусобні війни, зросла зовнішня загроза. Всі спроби княжих з'їздів заблокувати негативні тенденції та припинити міжусобиці закінчилися невдачею.
Останнє намагання відновити колишню велич та могутність Київської Русі припадає на князювання Володимира Мономаха. Численні вдалі походи на половців, активна законодавча діяльність, подолання сепаратистських тенденцій, об'єднання 3/4 території Русі тимчасово стабілізували становище держави і повернули її в ряди наймогутніших країн Європи.
Після смерті Володимира Мономаха його сину Мстиславу (1125-1132) лише на короткий час вдалося підтримати єдність руських земель.
У XII столітті на теренах Русі одне за одним з'являються окремі самостійні князівства і землі: Галицьке, Волинське, Київське, Муромське, Переяславське, Ростово-Суздальське, Чернігово-Сіверське, Полоцько-Мінське, Смоленське, Тмутараканське, Турово-Пінське князівства та Новгородська і Псковська землі. У цю добу роздрібненість набула ознак стійкої, прогресуючої тенденції. Так, якщо в XII т.. утворилося 15 земель то їх кількість на початку XIII т.. сягала вже 50.
Папство, формально одерживает вверх, но выходит из борьбы ослабленным,начался её упадок, как и властителя католического мира. Среди духовенства и князей начались раздоры. Во второй половине 13 века в Италии и Германии господствовала анархия.
На фоне господствующей анархии, о Фридрихе 2 долго ходили ещё легенды как о совершенном правителе. В легендах говорилось, что Фридрих 2 не умер и скоро придет, чтобы избавить людей от тирании католических священников.
В 1259 году человек похожий на Фридриха 2 стал выдавать себя за него, собрал кучку приверженцев, но был схвачен одним из баронов Сицилии и казнен. В 1283 году появился новый Лжефридрих, он имел много приверженцев, монахи его осудили как еретика и казнили