Королевский Лондон
Многие места в Лондоне связаны с Короной. Есть королевские дворцы, королевские парки, дороги и улицы. Самое важное здание — Это Букингемский дворец (Дворец), который является официальной резиденцией королевы Елизаветы II.
Всего в Лондоне десять королевских парков. Они бесплатно открыты для посетителей. У каждого парка есть свой характер.
Хотя сейчас корова царствует, но не правит, Королевская семья играет важную роль в жизни страны. В истории Британии были определенные короли и королевы, чьи имена особенно помнят в стране и которые известны во всем мире. Один из них — король Генри VIII (1491-1547). Большинство людей помнят его, потому что у него было шесть жен. Но на самом деле он был очень важным монархом. Под его властью Британия стала независимой от римской католической церкви, она стала богаче и могущественнее. В 1534 году Парламент провозгласил Генри главой церкви Англии и отдал Генри всю власть в стране.
Дочь Генри, Елизавета (1533-1603) стала королевой в 1558 году. Она никогда не была замужем, и ее помнят как очень популярную и сильную королеву. Во время ее правления Англия стала очень важной в *европейской политике, испанская армада была побеждена, развивались искусство, особенно театр, и страна стала очень могущественной.
Культура еллінізму як одне з найголовніших досягнень
Особливості елліністичної культури. Процес культурного розвитку в період еллінізму проходив в нових умовах і мав значні особливості в порівнянні з попередніми часами. Ці нові умови створювались в розширеній окуймені, в тій частині земель де жила людина елліністичної епохи. Якщо до того людина відчувала себе перш за все жителем невеликого полісу в Греції абл сільської общини на Передньому Сході, то в епоху еллінізму посилилось переміщення і змішування населення.
Розширення оточуючого людину світу, знайомство з новими умовами життя і місцевими, часто дуже давніми, традиціями розширювали ментальний світогляд, розвивали творчі задатки кожної людини, створювали сприятливі умови для культурної творчості.
В період еллінізму ігається подальший розвиток господарства, зростання суспільного і особистого багатства соціальних ів і окремих людей. Елліністичні суспільства мали добрі матеріальні здібності, частина яких могла бути витрачена на фінансування культури.
Змінилася і роль держави в розвитку культури. Елліністичні монархи, маючи величезні матеріальні ресурси намагалися направити процес культурної творчості в потрібне їм русло, виділяючи значні кошти на це. Особливо вони намагалися перетворити столиці і свої резиденції на важливі культурні центри. Вони за до себе видатних митців і вчених. Такі колективи були утворені в Антіохії, Пергамі, Сіракузах, Афінах та в інших містах. Але найбільший культурний потенціал був зосереджений в Александрії при царському дворі Птоломеїв.
Так засновник династії Птоломеїв Сотер заснував особливу установу, присвячену дев’яти музам, і назвав її музеєм. Музей був сукупністю приміщень де жили, навчалися і працювали науковці. В кінці ІІІ ст. до н.е. Александрійська бібліотека налічувала понад 500 тис. папірусів, більша частина яких була зосереджена в бібліотеці Музею. На утримання музею гроші виділялися з царської казни. Завдяки підтримці царської династії Музей перетворився на щось на зразок міжнародної академії, потужний науковий та культурний центр.
Елліністична культура стала синтезом грецької полісної та давньосхідної культур, в котрому переважала грецька культура. Визнаною мовою була грецька мова у формі загальногрецької мови койне, на якій спілкувались всі освчен елліністичного суспільства і на якій була написана більшість книг.
Взагалі елліністична культура була закономірним продовженням і розвитком тих напрямів, жанрів та ідей, що виникли у Греції в V-IV ст. до н.е. Вплив давньосхідної культури на розвиток елліністичної культури виявив себе в основному не в загальному плані, а у внесенні до елліністичної культури ряду нових ідей і досягнень.