Адмирал Ф. Ф. Ушаков. 43 крупных сражения - поражений нет, потерянных кораблей нет.
Свое мужество и превосходную тактику Ушаков показал в первом же сражении у острова Фидониси. Флот Турции вдвое превосходил русский, и молодой капитан, командовавший авангардом, пошел на смелый шаг – неожиданно для турок произвел атаку на их флагманский корабль, приказав своим кораблям обойти авангард турок, чтобы их флагман оказался под ударом с обеих сторон. В конце трехчасового боя турки не выдержали и покинули район сражения. Подвиг Ушакова был оценен самым высоким образом – он получил звание контр-адмирала и Севастопольский флот в свое подчинение.
Через год, в Керченском сражении, Ушаков еще раз доказал свои великолепного морского тактика. Его смелые действия и неординарные решения сорвали планы турецкого флота по захвату Крыма.
При императоре Павле I Ушаков получил назначение командующего Средиземноморским флотом и задание поддержать действия антифранцузской коалиции на море. В 1799 году стал адмиралом.
Объяснение:
Вроде так)
Объяснение:
При взятии Очакова инициатива и ведение боя были полностью возложены командующим флотом Войновичем на младшего флагмана Ушакова. Но и в этом бою Фёдор Ушаков не растерялся, а проявил все свои лучшие качества: храбрость, решительность, отвагу. Описание этой важной битвы можно найти в книге В. Анциферова: «Каждый корабль Ушакова сражался против 3–4 турецких, нанося противнику метким и сильным огнём огромные повреждения. Их огонь был убийственен. После трёхчасового боя турецкие суда стали отходить за линию боя. А когда вышел из строя флагманский корабль, началось общее массовое бегство турецкого флота». Искусное руководство, правильный тактический расчёт, умелые действия команды обеспечили победу русского флота. После этого сражения Войнович прислал записку Ушакову, в которой писал: «Поздравляю тебя, батюшка Фёдор Фёдорович, сего числа поступил весьма храбро; дал ты капудану-паше порядочный ужин, мне все видно было».
После побед над турками в Чёрном море адмирал Ушаков также величаво понёс русский флаг по водам Средиземного моря. В книге «Адмирал Ушаков» можно найти описания взятий островов Видо и Корфу.
Вільнонароджені жінки в Стародавньому Римі були громадянками[2], але не мали правоздатності в політичних відносинах[3] Через те, що життя жінок обмежувалося гендерними ролями, римські історики згадують жінок у своїх працях рідше, ніж чоловіків. Хоч у римлянок не було прямої політичної влади, проте жінки з багатих або впливових сімей мали змогу через приватні переговори здійснювати певний[який?] вплив[4]. Видатні жінки, які залишили незаперечний слід в історії Стародавнього Риму, від Лукреції та Клавдії Квінти, історії яких стали частиною римської міфічної традиції; жорсткі жінки республіканської епохи, такі як Корнелія, мати братів Гракхів, і Фульвія, яка командувала армією і випускала монети, на яких є її зображення; жінки династії Юліїв-Клавдіїв, а саме найбільш видатна Лівія (58 р. до Р.Х - 29 р. після Р.Х), яка зробила значний внесок у формування соціальних стандартів Риму; і імператриця Олена (c.250-330 рр. після Р.Х), що сприяла поширенню християнства[5]
Інскрипції, а особливо епітафії, документують імена жінок у всій Римській імперії, проте містять мало інформації. Деякі яскраві моменти щоденного життя зберігаються в латинській літературі: в комедіях, сатирі та поезії, особливо вірші Катулла та Овідія, які зображують життя жінок у римських їдальнях та «жіночих кімнатах», на спортивних і театральних заходах; жінок під час покупок, під час фарбування, магії або ж вагітності - все, проте, через призму чоловічого погляду на речі.[6] Опубліковані листи Цицерона, наприклад, неформально показують взаємодію на державному рівні з дружиною Терентією та дочкою Туллією, оскільки його промови демонструють різноманітн , якими римляни можуть насолоджуватися вільним сексуальним та суспільним життям.
Одна з головних громадських ролей, призначених винятково для жінок, мала місце в релігії: жрецька інституція весталок. Вони не могли одружуватися та мати дітей, проте повинні були здійснювати ритуали, які вважалися необхідними для безпеки Риму та не могли бути виконані чоловічими жрецькими колегіями[7]
Объяснение: