Внутренняя и внешняя политика всегда взаимосвязаны и, в зависимости от приоритетов государства на данном историческом этапе, одна может идти в форватере другой, но тем не менее - это всегда взаимопроникновение. Если говорить конкретно о царствовании Ивана Грозного, в XVI веке перед Россией встает ряд важных вопросов, связанных с внутренней и внешней политикой. Во внешней политике - борьба с Казанским, Астраханским, Крымским ханствами, борьба за выход к Балтийскому морю, укрепление восточных рубежей, дальнейшее освоение Сибири, объединение всех земель вокруг единого центра, которым стала Москва. Это могла сделать только сильная централизованная власть, поэтому задача внутренней политики было ограничение власти крупных княжеств, снижение разрушительных междоусобиц, тенденций, создание и укрепление правившего аппарата государства. А что было на самом деле? Когда Ивану было 3 года, умер его отец, 10 лет за него правила его мать Елена Глинская. Иван рос в обстановке дворцовых переворотов, борьбы за власть враждующих между собой боярских родов. Правление Елены Глинской за сына, после её смерти сменилось 10-летней смутой. В 1543 году 13-летний Иван восстал против бояр, отдал на растерзание псарям князя Андрея Шуйского, и с тех пор бояре начали бояться Ивана. И потом всю жизнь он искоренял боярскую вольницу...
Літопис Григорія Грабянки — одна з найвидатніших пам'яток української історіографічної прози кінця XVII — початку XVIII ст. За ним, а також за літописами Самовидця і Величка закріпилася назва «козацькі літописи». Але така назва — досить умовна, бо кожен цей твір є складною, багатоплановою композицією, в якій поєднуються характеристики історичних діячів, описи подій — битв, повстань, змов тощо, окремі документи, тлумачення тих чи інших періодів життя України — і яка надто далека від традиційної літописної форми.
Твір Грабянки значною мірою компілятивний. Серед своїх головних джерел автор називає спогади сучасників подій, а також твори вітчизняних та іноземних історіографів. Найбільше Грабянка користувався літописом Самовидця; «Синопсисом», який був вперше виданий 1674 р., довгий час служив свого роду підручником історії і витримав близько 30 видань; латиномовною працею «Польські аннали» офіційного історіографа польських королів Ве іана Каховського, 3 томи якої вийшли у Кракові 1683, 1688 та 1698 рр.; а особливо поемою поляка Самійла Твардовського «Громадянська війна», виданою в Калішу 1681 р. Крім того, Грабянка посилається на твори Мартина Кромера, Мартина та Йоахіма Бєльських, Мацея Стрийковського, Олександра Гваньїні, Самуїла Пуфендорфа та Йоганна Гібнера. Але літопис не є простим механічним зведенням відомостей, взятих з різних джерел. Це самостійний твір, в якому відчутне виразне авторське начало.