Криза Римської республіки відноситься до тривалого періоду політичної нестабільності та соціальних заворушень, що завершилися знищенням Римської республіки та її перетворення у Римську імперію, приблизно з 134 р. до н. е. до 44 р. н. е.
Точні дати кризи невідомі, оскільки Рим коливався між нормальним соціально-економічним станом та кризою протягом багатьох десятиліть.
Подібним чином, причини і атрибути кризи змінювалися протягом десятиліть, і включали в себе поширення рабства, розбою, внутрішні і зовнішні війни, земельну реформу, винахід болісних нових покарань, розширення римського громадянства та зміну складу римської армії.
Сучасні вчені також не можуть дійти єдиного висновку щодо природи кризи. Традиційно розширення громадянства (з усіма його правами, привілеями та обов'язками) було негативно оцінено Саллустом, оскільки це спричинило внутрішній розбрат, виникнення суперечок з італійськими союзниками Риму, рабські повстання та бунти. Однак інші вчені стверджували, що, оскільки республіка означає res publica — справа людей (тобто основною цінністю для держави є людина і соціум) — бідних та безправних громадян не можна звинувачувати в тому, що вони намагаються задовольнити свої законні скарги
Образование - В первые десятилетия XX столетия более 80% населения страны оставалось неграмотным. Многие из детей горожан оканчивали не только начальные школы, но и получали среднее образование в гимназиях, коммерческих и реальных училищах.Наука - П.Н.Лебедев получил известность своими работами в области светового давления. Н.Е.Жуковский и его ученик С.А.Чаплыгин заложили основы аэродинамики. Исследования К.Э.Циолковского предвосхитили современные достижения в освоении космоса.Литература - Выдающимся представителем старшего поколения писателей конца XIX - начала XX в. являлся В.Г.Короленко.Изобразительное искусство - Продолжали работать такие крупнейшие представители передвижнической живописи, как В.М.Васнецов, П.Е.Репин, В.И.Суриков, В.Д.Поленов и др.Музыка и театр - В развитии отечественного театрального искусства огромную роль играла деятельность Московского художественного театра, основанного в 1898 г. К.С.Станиславским и В.И.Немировичем-Данченко - крупнейшими режиссерами и теоретиками театра.
В Америке расположено 57 стран, из них 3 - самопровозглашенные и непризнанные. Большинство из них долгое время были колониями европейских государств и получили независимость только в 50-60-х годах XX века. К этому независимыми были только Египет (с 1922 года), Эфиопия (со времен средневековья), Либерия (с 1847 года) и ЮАР (с 1910 года). В ЮАР и Южной Родезии (Зимбабве) до 80-90-х годов XX века сохранялся режим апартеида, дискриминационный по отношению к коренному (негроидного) населения. В наше время [Когда?] Во многих африканских государствах управляют режимы, дискриминационные по отношению к белому населению.На севере континента расположены территории Сеута, Мелилья (Испания) и архипелаги Канарские острова (Испания) и Мадейра (Португалия) на востоке Сокотра (Йемен Йемен). Африка, второй по величине после Евразии материк, на территории которого уместилось полусотни стран. Название Африка получила потребления на Западе благодаря римлянам, которые использовали название Africa terra - «земля Афре» (множество, или в единственном числе - Афера) - для северной части материка, а также и для провинции Африки с ее столицей Карфагеном, соответствует настоящем Туниса.
Криза Римської республіки відноситься до тривалого періоду політичної нестабільності та соціальних заворушень, що завершилися знищенням Римської республіки та її перетворення у Римську імперію, приблизно з 134 р. до н. е. до 44 р. н. е.
Точні дати кризи невідомі, оскільки Рим коливався між нормальним соціально-економічним станом та кризою протягом багатьох десятиліть.
Подібним чином, причини і атрибути кризи змінювалися протягом десятиліть, і включали в себе поширення рабства, розбою, внутрішні і зовнішні війни, земельну реформу, винахід болісних нових покарань, розширення римського громадянства та зміну складу римської армії.
Сучасні вчені також не можуть дійти єдиного висновку щодо природи кризи. Традиційно розширення громадянства (з усіма його правами, привілеями та обов'язками) було негативно оцінено Саллустом, оскільки це спричинило внутрішній розбрат, виникнення суперечок з італійськими союзниками Риму, рабські повстання та бунти. Однак інші вчені стверджували, що, оскільки республіка означає res publica — справа людей (тобто основною цінністю для держави є людина і соціум) — бідних та безправних громадян не можна звинувачувати в тому, що вони намагаються задовольнити свої законні скарги