В допетровской Руси использовалась традиционная система мер, основанная на измерениях человеческого тела: локтях, аршинах, вершках. Пётр I модифицировал эту систему мер, преследуя две цели: унифицировать ее с английской имперской системой мер, введя дополнительные единицы - фунты, футы, дюймы, и установить постоянное значение каждой меры. Для этого были составлены таблицы соответствия между английской и русской системами мер, и к использованию были допущены английские единицы наравне с русскими. Новая имперская система мер использовалась в Российской Империи до 1917 года, после революции были введены метрические меры: метры, килограммы.
Бароко – один із значущих стилів в культурному житті Європи. Найбільшою популярністю він досяг у таких країнах, як Німеччина, Іспанія, Росія, Франція. Батьківщиною його вважається Італія. Епоха бароко охоплює близько двох століть – з кінця 16 до середини 18 століття.
До відмінних рис даного стилю відносяться пихатість, урочистість і парадність. Причому бароко охоплює не тільки художня творчість, літературу і живопис, а й б мислення людини, її існування, а також в якійсь мірі і науку.
Твори даного часу експресивні й виразні, їм властива витонченість форм, створення ілюзорного простору, а також химерна гра тіні і світла.
Епоха бароко дала життя науці. Саме в цей час починають свій розвиток біологія, анатомія, фізика і хімія, інші дисципліни. Раніше їх вивчення жорстоко каралося служителями церкви.
Війни, епідемії різних хвороб, таких як чума і віспа, різні релігійні конфлікти призвели до того, що людина відчувала себе незахищеним і розгубленим. Його майбутнє було невизначеним. Все більше і більше уми охоплювали різні забобони і страхи. В цей же час церква розколюється на два релігійних табори – протестантів і католиків, що також породжує чимало чвар і баталій.
Все це призводить до нового розуміння Господа як Творця всесвіту. Бог розглядався лише як творець насущного, людина ж керував живим і неживим.
Епоха бароко також характеризується активною колонізацією – утворюються англійські поселення у Старому і Новому Світі.
Архітектура того часу багата колонадами, достатком різних прикрас на фасадах і в інтер’єрі. Також переважають багатоярусні купола складною, багаторівневої структури. До найбільш відомих архітекторам того часу відносяться Мікеланджело Буонарроті, Карло Мадерно, Микола Султанов.
У живопису цієї епохи переважають релігійні та міфологічні мотиви, а також парадні портрети. Досить часто на картинах зображувалася Мадонна, оточена ангелами. Найбільш знамениті художники епохи бароко – Мікеланджело Мерізі, Іасенто Ріго, Дієго Веласкес, Пітер Пауль Рубенс.
Саме в цей час зароджуються такі музичні жанри, як опера, фуга. Музика стає більш експресивної. Композитори епохи бароко – Йоганн Себастьян Бах, Антоніо Вівальді, Джованні Габріелі. Як видно, багато видатних особистостей творило в той час.
Епоха бароко – одна з найбільш значущих в історії розвитку людства. Саме в цей час зароджуються нові стилі та напрямки в мистецтві: літературі, музиці, живопису, архітектурі. Формуються нові погляди на релігію і людини. Виникають нові напрямки в науці. Попри певну пихатість, цей період подарував світовій культурі безліч пам’ятників культури, вряди високо цінуються і в наш час. Імена майстрів і діячів мистецтва епохи бароко досі гримлять на весь світ.
Закономірним продовження цього стилю став рококо, що сформувався в першій половині 18 століття. Йому вдалося зберегти свої позиції аж до кінця 18 сторіччя.