Мохандус Карамчанд Ганді (2 жовтня 1869 — 30 січня 1948) — один із керівників і ідеологів національно-визвольних рухів Індії. Його філософія ненасилля вплинула на національні і міжнародні рухи прихильників мирних змін.
Ганді був наймолодшою і улюбленою дитиною в сім’ї прем’єр-міністра невеликого князівства Порбандар. У маленького, некрасивого і сором’язливого хлопчика склалися надзвичайно близькі стосунки з обома батьками, особливо — з його глибоко релігійною матір’ю. Дві події вплинули на все його подальше життя: його одруження, яке за індуїстською традицією відбулося коли йому виповнилось 13 років (одружився з Кастурбай, своєю ровесницею), і смерть його батька через три роки після цього.
У сім’ї самого Ганді народилося четверо синів. Від найстаршого Ганді відмовився через пияцтво і розпустність. Старший син невдовзі помер від сифілісу.
4 вересня 1888-го року вісімнадцятирічний Ганді відплив із Бомбея в далекий незнаний світ.
Поїздка до Англії була свідомим вибором не лише родини, але й самого Ганді. Він уже позбувся наївного дитячого переконання, що англійці панують над індусами тому, що їдять м’ясо та палять тютюн. Але в чому ж сила Британської імперії, яка тоді була найпотужнішою державою світу (приблизно як сьогодні Сполучені Штати)? Ганді хотів збагнути підвалини тієї сили. А водночас здобути фах, який дозволяв би йому якнайкраще служити своєму знедоленому народові. Удома його чекали рідні, мати, дружина та маленький син.
ответ:Руські купці торгували із країнами Центральної та Західної Європи: Чехією, Польщею, придунайськими країнами. Вони бували на торгах Франції, Італії і навіть Іспанії. Досить стабільними були торгові зв'язки із Німецькими князівствами.
Зовнішня торгівля Київської Русі своїми успіхами завдячувала вигідному географічному розташуванню. Участь у ній брали не лише купці, а й державні провідники. Князі й бояри збирали данину від своїх підданих і вона не тільки задовольняла їхні особисті потреби, а й була об'єктом вивозу.
Монголо-татарська навала змінила напрямки і характер зовнішньої торгівлі Східної Європи, в т. ч. Київської Русі. Зовнішня торгівля мала неабияке значення для культурного розвитку Київської держави. Відбувався інтенсивний обмін духовними, культурними цінностями між сусідніми народами. В Русь у великій кількості поступали книги, ікони, інші цінності.
Объяснение:
"Миф об Осирисе)
Осирис — старший сын бога земли Геба и богини неба Нут (супругов и детей бога ветра Шу, старшего сына бога солнца Ра, и богини дождя и влаги Тефнут, единственной дочери Ра). Много лет правил Осирис Египтом. Он научил людей премудростям земледелия, садоводства, виноделия. Но однажды его родной брат, бог Сет, пожелал занять царский трон, который по справедливости принадлежал Осирису, и убил своего соперника. Исида, жена и сестра Осириса, вместе со своей сестрой оплакала тело возлюбленного. Ужаснувшись содеянному Сетом преступлению, бог света Ра послал шакалоголового бога Анубиса, чтобы собрать рассыпавшиеся останки убиенного, набальзамировать и запеленать тело Осириса. Тем временем Исида родила сына Осириса Гора. Его жизненной целью стало желание отомстить своему дяде за смерть отца и возвратить утраченный престол, принадлежащий ему по праву. Долгие годы Исида тайно растила своего сына в болотах Дельты. Но вот настал тот долгожданный день, когда стал возможным страшный поединок Гора со своим обидчиком. Гор представляет на суд богов решение о возвращении незаконно захваченного трона ему, единственному сыну умершего царя. Многие годы спустя Гор был признан наследником Осириса и обрел долгожданное царствование. В благодарность богам Гор решил воскресить своего отца. Но Осирис отказался возвращаться на землю и остался царем в загробном царстве, давая возможность сыну править царством живых.