Хоча самураї після 1868 р перестали бути провідним станом Японії, дух самурайства не зник. Позбавлені колишніх прав і привілеїв нащадки вчорашніх самураїв культивували свої військові доблесті і виховували у відповідному дусі солдатів регулярної армії. Різниця була лише в тому, що якщо раніше дух і діяльність самураїв реалізовувалися всередині країни, в міжусобних війнах і феодальних сутичках, то тепер войовничість самураїв виявилася спрямованої на зовнішній світ, на сусідні з Японією країни і народи. Будівництво сильної армії і особливо флоту стало завданням номер один з перших же кроків нової японської адміністрації.
Responsible disclosure program
Установи приложение
Этот сайт использует cookies Политика Cookies . Вы можете указать условия хранения и доступ к cookies в своем браузере. Русско-японская война (январь 1904 г. - август 1905 г.) была проиграна Российской империей по многим причинам. Немалые военные силы традиционно располагались на западных границах российского государства, в ожидании угрозы со стороны Германии и Австро-Венгрии. Несмотря на форсированное строительство железных дорог, переброска на Дальневосточный фронт крупных армейских соединений по железной дороге занимало достаточно длительное время. Япония буквально за десять лет до начала войны с Российской империей нанесла сокрушительное поражение Китаю, и активные действия русских в Манчжурии вызывало неприкрытое раздражение японцев. Внезапным нападением японского флота на русскую военно-морскую эскадру в Порт-Артуре были выведены из строя лучшие корабли. В августе 1904 года началась длительная блокада и осада города, которая продлилась вплоть до января 1905 года и завершилась его сдачей. Война с японцами завершилась поражением России и заключением Портсмутского мира в сентябре 1905 года. Среди главных причин неудач русской армии было значительное отставание в военно-технологическом плане от противника, отдаленность Дальневосточного края от остальной России, а также бездарнейшая тактика русского военного командования, во глава с адмиралом Евгением Алексеевым. Кроме больших потерь в живой силе и технике, территориальных уступков, в Российской империи существовало огромное недовольство народа результатами войны, и нарастали революционные настроения, которые вылились в Первую Русскую революцию (1905-1907 гг.).
Вóдень (гідроге́н, гідроґе́н[7], заст. Гідроген[8]; хімічний символ — H, лат. Hydrogenium) — хімічний елемент з атомним номером 1, який належить до 1-ї групи (за старою класифікацією — головної підгрупи 1-ї групи), 1-го періоду періодичної системи хімічних елементів, та є першим і найпростішим представником усіх хімічних елементів взагалі. Найбільш розповсюджений елемент Всесвіту. Належить до неметалів.
Також, вóдень (H2) — проста речовина, яку утворює хімічний елемент водень — (за нормальних умов) дуже легкий (найлегший), двоатомний газ без запаху, кольору та смаку.
Водень погано розчиняється у воді та інших розчинниках (спирт, гексан), добре — у багатьох металах, найкраще в паладії (в одному об'ємі паладію розчиняється вісім об'ємів водню). Водень входить до багатьох природних сполук, найважливіша з яких — вода. Сполуки з неметалами та металами називаються гідридами. Суміш водню з киснем (гримучий газ) вибухонебезпечна. Водень є відновником. Сировина для промислового отримання водню — гази нафтопереробки, гази природні, продукти газифікації вугілля та вода. Основний лабораторний іб отримання водню — взаємодія цинку та соляної кислоти в апараті Кіпа. Водень застосовують для синтезу аміаку, метилового спирту, в процесах гідрогенізації, при зварюванні й різанні металів тощо. Водень — перспективне газоподібне пальне.
Три ізотопи гідрогену мають власні назви: 1H — протій (Н), 2H — дейтерій (D) і 3H — тритій (T). Дейтерій і тритій використовують в атомній енергетиці.
Объяснение: