Організатор повстання проти панування шляхти в Україні, яке переросло у Національно-визвольну війну українського народу проти Речі Посполитої. Засновник козацької держави – Війська Запорозького(Гетьманщини). Протягом свого гетьманування укладав союзи зі Швецією, Московською державою, Туреччиною, Кримським ханством.
3.2. Повстанське військо під проводом Богдана Хмельницького під Жовтими Водами і Корсунем розгромили армії Потоцького та Калиновського. Виграв битви під Пилявцями (1648 р.), Зборовом (1649 р.), під Батогом (1652 р.), Жванцем (1653 р.)., але отримав поразку під Берестечком.
3.3. Очевидно, що його підтримували більшість українських селян та міщан і частина православного духовенства. Проти нього були більшіть людей католицької віри, але оскільки в Україні було більше православних, то більшість населення України підтримували його національно-визвольний рух.
Первоначально университеты создавались на основе церковных школ и входили в систему духовного образования. Их задачи заключались в подготовке специалистов (по философии, богословию, праву и медицине), а также в изучении научных трудов древности и святоотеческого наследия, повышении уровня образования в обществе и обучении студентов самостоятельно мыслить и проводить исследования. Принципы преподавания были сходными: читались курсовые лекции и «толкования», разъясняющие лекции; особое внимание уделялось искусству выделять вопросы и умению вести полемику. Диспуты проводились по особым законам чести и напоминали рыцарский турнир. Возраст студентов был различным, но, в общем случае, обучение начиналось в 14—15 лет, а степень магистра искусств могла быть получена лицом не моложе 21 года, проучившимся не менее 5—7 лет. Обучение на теологических факультетах могло продолжаться до 15 лет, но намечалась тенденция к сокращению сроков[7]. Численность студенческих корпораций была различной: крупнейшими были Парижская и Болонская (в каждой примерно 4000—5000 студентов в XV веке), в Оксфорде, Кембридже, Праге, Саламанке, Падуе и Тулузе — примерно по 1000 студентов в каждой; тогда как в подавляющем большинстве число учащихся не превышало нескольких десятков или сотен человек. Число абитуриентов во всех германских университетах не превышало 3000 человек в год[8].