Са́ки (др.-перс. Sakā, др.-греч. Σάκαι, лат. Sacae) — собирательное название группы ираноязычных,кочевых и полукочевых племён I тыс. до н. э. — первых веков н. э. в античных источниках. Название восходит к скифскому слову saka — ‘олень’ (ср. осет. sag 'олень'). И древними авторами, и современными исследователями саки, наряду с массагетами, считаются восточными ветвями скифских народов. Первоначально саки, видимо, тождественны авестийским турам; в пехлевийских источниках под турами понимаются уже тюркские племена. В ахеменидских надписях «саками» называются все скифы.Считаются потомками носителей древностей срубной и алакульского варианта андроновской культур. Именно на основе андроновского антропологического типа формируется сакское население Средней Азии. Таким образом, антропологические данные подтверждают заключение о преемственности культуры ираноязычных саков и савроматов с андроновской, полученное ретроспективным методом
ответ:М'ясо не було постійним компонентом селянського раціону. За Н.Бржевського їжа селян, в кількісному і якісному відношенні не задовольняла основні потреби організму. "Молоко, коров'яче масло, сир, м'ясо, — писав він, — словом всі продукти, багаті білковими речовинами, з'являються на селянському столі у виняткових випадках — на весіллях при розговінні, в престольні свята. Хронічне недоїдання-звичайне явище в селянській родині". Бідний мужик досхочу їв м'ясо виключно тільки на» загвини " тобто в день змови. До цього дня селянин, як би не був бідний, обов'язково готував собі м'ясного і наїдався, так що на наступний день лежав з розладом шлунка. Рідко селяни дозволяли собі пшеничні млинці з салом або коров'ячим маслом.
Іншою рідкістю на селянському столі був пшеничний хліб. У " статистичному нарисі господарського становища селян Орловської і Тульської губерній» (1902) м.Кашкаров зазначав, що «пшеничне борошно ніколи не зустрічається в побуті селянина, хіба лише в привозяться з міста гостинцях, у вигляді булок і т. п. на всі питання про культуру пшениці не раз чув у відповідь приказку: «білий хліб — для білого тіла». На початку ХХ століття в селах Тамбовської губернії склад споживаних хлібів розподілявся наступним чином: Борошно житнє — 81,2 %, Борошно пшеничне — 2,3 %, крупи — 16,3 %.
З круп, що вживаються в їжу в Тамбовській губернії, найбільш поширене було З неї варили кашу» сливуху " або Куліш, коли в кашу додавали свиняче сало. Пісні щі заправляли рослинною олією, а скоромні щі забілювали молоком або сметаною. Основними овочами, що вживаються в їжу, тут були капуста і картопля. Моркву, буряк та інші коренеплоди до революції в селі вирощували мало. Огірки з'явилися на городах тамбовських селян лише за радянських часів. Ще пізніше, в передвоєнні роки, на городах стали вирощувати помідори. Традиційно в селах культивували і вживали в їжу бобові: горох, квасоля, сочевицю.
Объяснение:
А) Мартин Лютер-создатель своего вероисповедания лютеранство.Один из критериев это он был против продажи индульгенций страна Германия 1483-1546 год
Б) Христофор Колулумб (родился в Испании) 1451-1506 год открыл Америку,но так то он открыл новый континент
В) Эрнандо Кортес 1485-1547 год родился в Испании ,завоевал Мексику и уничтожил ацтеков