Впервые раскопки Кносского дворца начал в 1878 году критский собиратель древностей и купец Минос Калокеринос, однако раскопки были прерваны турецким правительством. О наличии развалин в Кноссе было известно уже Генриху Шлиману (из писем обнаружившего их Миноса Калокериноса). Шлиман планировал раскопки в Кноссе, но из-за натянутых отношений с турецкими властями и скандала с незаконным вывозом золотых сокровищ этим планам не было суждено осуществиться.
Систематические раскопки территории начаты 16 марта 1900 года английским археологом Артуром Эвансом, который скупил земли, на которых стоял дворец. Поскольку англичан интересовал период до 1450 г. до н. э. (т. н. новодворцовый), все более поздние слои были уничтожены. Параллельно с раскопками велось воссоздание руин в «первоначальном виде» (как его представлял себе сам Эванс). В связи с этим в настоящее время рядовому туристу не всегда просто отделить останки древних построек от того, что было достроено Эвансом.
скасування кріпосного права,звільнення селян від особистої залежності від колишніх власників на території Галичині, на Буковині і Закарпатті) , про надання їм прав громадян держави та права власності на ту землю, якою за панщини вони користувалися на правах спадковості.
Негативне
Більшість селян залишалася малоземельною і економічно неспроможною, значну частину їх (халупників і комірників) було «звільнено» зовсім без землі й вони відразу потрапили в економічну залежність до землевласників. У власність поміщиків перейшли майже всі ліси і пасовиська, за користування якими селяни змушені відробляти або платити.
Грабіжницький характер реформи спричинив подальше зростання зубожіння селянства, викликав хвилю селянських заворушень у Східній Галичині і Закарпатті та Буковинське селянське повстання 1848-1849.