абулхаир родился в 1413 году и был свидетелем гражданских войн в улусе джучи его отец умер, когда абулхаир еще был ребенком. его дядя хызыр, был недолгое время ханом, а до этого он был одним из полководцев, кто воевал с едыге в хорезме. после кончины отца и дяди, абулхаир стал жить при своем дальнем родственнике джумадуке. джумадук в свое время неоднократно ездил с дипломатическими поручениями от барак-хана к улугбеку. и в одной из такой поездок, когда отношения улугбека и барака сильно испортились, улугбек предложил джумадуку стать ханом в противовес бараку. при этом, как отмечали восточные летописцы, джумадук был провозглашен ханом «при живом отце». джумадук был провозглашен ханом, но создание такого буферного ханства между улугбеком и барак-ханом не улугбеку, противостоять вторжению барак-хана. после войн улугбека и барак-хана джумадук не вел никаких военных действий против других ханов через некоторое время барак был убит детьми едыге, которые возвели на престол кучук мухаммеда. спустя несколько месяцев после гибели барака дети едыге перессорились, и гази убил своего старшего брата. через еще несколько месяцев группа заговорщиков убила гази и бежала к хану джумадуку, надеясь на получение каких-либо привилегий от джумадука, за уничтожение беклярибека потенциального врага джумадука. большая часть этих заговорщиков была из племен буркут (ветвь сальджиутов) и мангыт. джумадук, не заинтересованный в конфронтации с кучук мухаммедом, не принял заговорщиков. данные заговорщики, увидев прохладное к ним отношение, начали вести новые интриги и консолидировать вокруг себя всех недовольных правлением джумадука. джумадук, узнав об этом, повел свое войско против заговорщиков. в этой армии ее левым крылом шестнадцатилетний абулхаир. в той битве погиб как сам джумадук, так и его полководец, правым крылом в битве. абулхаир попал в плен одному мангыту и был отпущен им на свободу после битвы. с этого времени у абулхаира начался недолгий период казачества, когда он скитался по степи в поисках лучшей доли. зиму 1429-30 годов абулхаир провел в гостях у алаша-бахадура. ранее уже выдвигались версии, что данный алаша был предком казахского рода алаша и происходил из рода алшин. в это время в сибири воевали между собой две военно-политических группировки: во главе первой был наследственный владелец сибирской области махмуд-ходжа-хан. в то время как его соперниками были рода кунграт (конырат), сальджиут (и ее ветвь буркут, откуда происходили тайбугиды) и тумены (из этого рода происходили башкирские и казахские табыны). по всей видимости, эти рода в целях легитимизации своих притязаний поддержали претензии абулхаира на ханский престол, сразу же после восшествия на престол (в 1430 году) абулхаир совершил поход на туру (столица сибирского юрта), где заручился поддержкой буркутов (сальджиутов) и кунгратов. после этого абулхаир пошел походом на махмуд-ходжа-хана, и на берегах реки тобол войско абулхаира разбило войско махмуд-ходжи-хана. сам махмуд-ходжа-хан был убит, как и его сын. жену махмуд-ходжа-хана абулхаир взял себе в жены.
источник:
© e-history.kz
богатые в первую очередь экономят свое время, бедные – свои деньги.
бедные тратят весь свой заработок полностью, богатые на часть от своего дохода активы, которые приносят им еще больше денег. богатые знают, как заставить работать деньги на себя, бедные – нет.
бедные любят раскидываться деньгами, раздавая щедрые чаевые, богатые – нет.
бедный покупает всегда по той цене, которая есть, богатый может подождать, пока цена упадет или попросит скидку.
бедный платит больше, чем богатый. его скупость тоже стоит ему денег.
богатый не страдает синдромом «лишних» денег, у бедного всегда они найдутся.
богатый человек не делает покупок на эмоциях, которые спонтанны.
богатый не настолько богат, чтобы покупать дешевые, некачественные вещи.
бедный старается показаться королем по жизни, богатый старается жить по своим средствам.
бедный зарабатывает, на чем умеет, богатый ищет возможности заработка везде и во всем.
Повідомлення про Колізей
Колізей – один з головних символів Рима, що зберігся ще з часів стародавнього світу. Сьогодні Колізей – це напівзруйнована, старовинна пам’ятка, що привертає туристів своєю величчю і красою.
Будівництво Колізею
Щоб звести Колізей, не знадобилося багато часу. В цілому на будівництво пішло 9 років, і було задіяно більше 100 тисяч рабів. Їх завезли з Юдеї в Рим. Для того, щоб будівля виглядало велично і помпезно були за і архітектори, будівельники, інженери, скульптури з усіх куточків світу.
Його зводили три правителя – імператор Ве іан не дожив лише рік до закінчення будівництва, імператор Тит, його син, другий син. Але і він незабаром помер, тому Доміціан (другий син Ве іана) добудував цю споруду, добудувавши до нього один ярус для жінок, рабів і бідних людей.
Незважаючи на те, що роботи дуже швидко завершилися, його не даремно називають дивом не тільки стародавнього, але і сучасного світу. Колізей використовували більше 500 років і він непогано зберігся до сьогоднішніх днів.
Зовнішній вигляд Колізею
Опис Колізею дозволить більше дізнатися про його зовнішнього вигляд. Стародавні історики стверджують, що в ньому одночасно могло перебувати більше 70 тис. глядачів. А от сучасні дослідники говорять, що в ньому могло розміститися не більш 50 тис. чоловік. Спочатку архітектурний шедевр мав 3 поверхи, висота стін – 50 м, довжина арени- 86 м, ширина – 54 м. Колізей звели в формі еліпса з ареною, оточеною трибунами з усіх боків.
Стіни були зроблені з мармурових або кам’яних блоків вапняного туфу. Його привозили з міста Тіволі. Під час зведення внутрішніх стін застосовували також туф і цегла. Блоки стін були з’єднані сталевими тросами.
При будівництві пам’ятника архітектури вперше в Італії було задіяно рішення, яке в наші дні застосовують для зведення спортивних арен – передбачалося 80 входів / виходів. Для членів вищої аристократії призначалися 4 входи, а всі інші для звичайного глядача. Вони потрапляли в Колізей з нижнього ярусу, арки якого були помічені латинськими цифрами. Після чого сходи вели нагору.
Навколо арени розташувалися ряди для глядачів з кам’яними лавами. Нижній ряд був призначений для імператора, з південного і північного боку арени були місця для членів імператорської родини. У цій частині Колізею могли розташовуватися і сенатори. Ця частина зорових рядів відокремлювалася від арени високим парапетом.
Над місцем імператора було ще 3 поверхи. Тут могли розташовуватися:
Особи, що представляють міську знать і стан вершників
Особи, які мають римське громадянство
На останньому поверсі могли перебувати люди нижчого стану
Що відбувалося в Колізеї?
Що ж показували на арені величного Колізею? Тут відбувалися цькування тварин, гладіаторські бої і морські битви. Для морської битви спеціальна система заповнювала кімнати з площею в 6 акрів водою, і влаштовувалися військово-морські битви. Цікаво, що в боях могли брати участь і галери.
Колізей був для римлян і гостей Рима якимось розважальним центром аж до 405 року. Імператор Гонорій, який сповідував християнство, заборонив усі бої, цькування звірів і морські битви.
Крах Колізею почався з моменту падіння Римської імперії. Папа Павло II і кардинал Ріаріо разом з іншими священиками брали з Колізею камені для будівництва особистих палаців. А папа Климент IX взагалі перетворив амфітеатр в завод, де добувалася селітра.
Сьогодні в амфітеатрі тривають реставраційні роботи.
Сподіваємося, що Вам до розповідь про Колізей в підготовці до занять, і Ви дізналися багато корисного про цю країну. А своє повідомлення про Колізей Ви можете залишити через форму коментарів.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/rozpovid-pro-kolizey
Объяснение:
там вибереш що тобі треба