- Якою була головна мета навчання за Бібіковим?
-Як ви вважаєте це було правилом для всіх,чи тільки ініціатива окремого чиновника?
-Чому застосувались тілесні покарання навіть для дворян? Як це пов'язано з метою навчання?
- Як змінилися покарання? Як ви вважаєте чому? Які з них були більш дієвими?
текст:
Зі спогадів В.Шульгіна, відомого київського видавця і громадського діяча про прощання з дворянством генерала-губернатора Д.Бібікова, який отримав нову посаду в Петербурзі.
У великій актовій залі були зібрані всі вихованці київських гімназій. Увійшов генерал-губернатор… Почалась команда учням: «лягай, вставай, спи, хропи, сідай». Коли всі ці накази слухняно як однією людиною було виконано, генерал-губернатор звернувся до предводителів дворянства: «Дивіться, ось що означає покора, і ось так я вчу дітей ваших. Чи задоволені ви?» І вся маса шитих дворянських мундирів мовчки низько вклонилась…»
Зі спогадів В.М.Хижнякова
Різка, взагалі, тоді не вважалась в очах гімназистів ганьбою. В нашому класі були «діди», які ніколи не вчили уроків, щоденно отримували одиниці… і яких сікли майже кожної суботи. При цьому з їх вуст не зривалося ані зойку і повертались вони до класу з переможним виглядом. Ми, малі, побоювались їх і дивились на них з пошаною , як на героїв».
Зі спогадів К.Паустовського
«Наглядачі повинні були слідкувати за поведінкою гімназистів та доповідати інспектору про їх всілякі провини. За цим відбувались кари – залишення на годину або дві «без обіду» (інакше кажучі, томливе сидіння в порожньому класі після закінчення уроків), четвірка за поведінку та, нарешті, виклик батьків до директора. Ми біль
ш за все боялися цієї останньої кари.
У старших класах існували й інші покарання: тимчасове виключення з гімназії, виключення з правом подальшого навчання й найстрашніше – виключення з «вовчим квитком», без права вступу потім в якусь середню школу.
Во втором высказывание Конвуций говорит о совести благородного человека. Которуму не чего стыдится. Он говорит о идиальном человеке который не чего не нарушал
В 3 высказывание Конфуций замечает то точто большенство нечтожных людей пытаются выкрутится из не приятной ситуация обвиняя другова, когда благородные люди на обород. Если винят кого то то только себя
В 4 высказывание Конфуций замечает то точто мы все жилаем что бы нас похвалили. Но втоже время благородные люди не станут принимать похволу которая им досталась не честно
В 5 высказывание
Конфуций говорит о том что не кто не хочет быть бедным, но опять в тоже время благородные люди не ьудут стыдится тому что они не богдаты. Только если они уже заслужили белнось им станет стыдно
В 6 высказывани конфуций затрагивает раздиление людей на денежные класс.
Тут он говорит что не важно что ты ещь пьёшь и одеваешся а важно то что ты живёшь
Простите за ошибки :3