Задание 5:
Шакарим Кудайбердиев - казахский поэт, писатель, переводчик, композитор, историк и философ. Племянник Абая. Вот несколько его книг: Нисихат, Найман, Сарт.
Машхур Жусуп Копеев - казахский поэт, мыслитель, историк, этнограф, востоковед и собиратель устного народного творчества казахского народа. Вот его книги: Хал-ахуал, Сарыарқа кімдікі екені.
Курбангали Халиди - Казахский историк татарского происхождения. Наиболее известный труд - «Очерки истории пяти восточных народов».
Вывод: В 19 веке среди казахского и татарского населения была развита историческая, поэтическая и философская деятельность.
Відповідь:
1.Ва́рвар — зневажливий термін, яким позначають людину, представника певного народу або племені, що дійсно або уявно перебуває на доцивілізаційному або нижчому цивілізаційному рівні розвитку[1]. Слово «варвар» має грецьке походження, однак поняття «варвар» і «варварство» має аналоги у інших не-елліністичних світоглядних системах світу.
2.Ще з II ст. н. е. варвари почали здійснювати набіги на Римську імперію.
3.Перші зафіксовані рухи племен на території Європи розпочалися між 230—200 роками до нашої ери з приходом бастарнів і скірів (до Чорного моря), згодом у 113 році до нашої ери з півночі (Ютландії) в Римську імперію почали вторгнення кімври, тевтони і амброни. У 58 році до нашої ери Цезар дає відсіч свевам, що вторглися до Галії під командуванням Аріовіста. Успіхи римлян під проводом Августа зводяться нанівець внаслідок поразок Квінтілія Вара від херусків (9 рік до нашої ери), проте кордони вздовж Рейну — Дунаю римляни втримують, пізніше навіть здобувають і забезпечують лімесами райони між Дунаєм і верхнім Рейном (Декуматські поля, 74 рік). Після перших боїв римлян з маркоманами (166-180 роки) починається вторгнення до Римської імперії хаттів (171 рік), алеманів (з 213 року), готів (236 рік) і франків (257 рік). Після відмови від верхньорейнського-реційського лімесу у 260 році починається вторгнення алеманів на кордоні вздовж Рейну, після залишення римлянами провінції Дакія у 270 році починаються напади готів
4.У 375 році племена гунів і аланів завдали поразки племінному союзу остготів, які проживав у Північному Причорномор'ї.
5.Поява варварів на кордонах імперії — штатна ситуація. Цього разу незвичним було те, що варвари не намагалися атакувати, бо агресія і її наслідки щоразу вкладалися у звичну схему "варвари напали — розбиті — поселені на землях", але, відрекомендувавшись біженцями, по перетнути Дунай з метою отримання політичного притулку.
6.Велике переселення мало такі наслідки: Західна Римська імперія розпалася і була захоплена. У Європі з'явилися варварські королівства, багато з яких стали предками сучасних держав. З'явилися нові племена і народи, хоча при цьому існуючі (наприклад, гуни) знищувалися або розчинялися в інших.
7.Вандалі́зм — у буквальному сенсі слова: зловмисне руйнування або пошкодження культурно-історичних пам'ятників, інших матеріальних і культурних цінностей, приватних або суспільних об'єктів майна.
8.Імператор Юлій Майоріан (457—461 pp.) зробив останню спробу зміцнити імперію. Імператор намагався впорядкувати збирання податків, покращити життя середніх землевласників, відновити покинуті міста. Щоб полегшити фінансові справи в провінціях, Майоріан намагався скасувати їхні борги. За його правління дещо зміцнилося становище римлян у Галлії та Іспанії. Міць імперії почала відроджуватися. Однак у цьому не була зацікавлена ані римська знать, ані варварські королі, яким заважала сильна влада. Майоріана було вбито, разом з ним була втрачена остання надія римлян на відновлення імперії. Почалася низка швидких змін імператорів на троні, влада яких поступово втрачала навіть зовнішні ознаки. Імператори стали цілком залежними від волі варварських вождів, яким довіряли командування імператорською вартою. У 476 р. германський вождь, командир гвардії Одоакр, усунув від влади 16-річного імператора Ромула Августула, відіславши його до свого маєтку. Іронія долі полягала в тому, що останній імператор мав ім'я колишнього засновника міста Рима й першого царя Римської держави — Ромула. З падінням останнього імператора зникло саме поняття — Західна Римська імперія. Корону та пурпурну мантію імператора відправили до Константинополя на знак того, що в Римі імператора більше немає. В Італії було утворено нове королівство — держава Одоакра. Напівпорожня й напівзруйнована столиця половини світу байдуже та незворушно поставилася до величезної історичної події — падіння Західної Римської імперії, якою завершився найдовший відрізок історії людства — історія Стародавнього світу.
9.Атті́ла — каган гунів з 434, підніс Гунську імперію до вершини могутності — її сфера впливу від річки Урал та Кавказу до річки Рейн і від річки Дунай до Балтійського моря.
Аларіх I — полководець і король вестготів. Перший германський вождь, який захопив Рим.
Германа́ріх — остготський король з роду Амалів, який у IV столітті підкорив своїй владі остготські та вестготські племена на Північному Причорномор'ї, а також дрібні угрофінські племена Поволжжя.
Одоа́кр, або Одоа́кер — вождь германців-федератів у Північній Італії. Скинув останнього римського імператора Ромула і проголосив себе королем Італії.
Пояснення:
Деревня продольная (или деревня — «порядок»), в которой дома вытягивались одним рядом вдоль реки, по самому ее берегу или по склону долины, причем такое расположение создавало одну, параллельную реке, дорогу.
Город
Средневековые города в большинстве случаев возникли в географически удобных местах, используя то гору, господствующую над равниной или долиной, то мыс при слиянии двух рек, то речную извилину, то остров, то защищенную морскую бухту и т. п. Но главным импульсом, который в то же время толкал и на выбор выгодного географического положения, являлось стремление и необходимость создать торгово-промышленные центры, главным образом на торговых путях и на их скрещениях. Торговля вызывала к жизни новые города, и они разрастались из деревень или образовывались вокруг замка, либо монастыря (иногда около какого-нибудь особо почитаемого святилища, иногда около целебных источников, привлекавших много паломников и больных).
Замок
Характерным для Средневековья типом поселения были многочисленные замки, разбросанные повсюду изолированно, вне связи с иными поселениями. Непрерывная внутренняя война между местными феодалами и длительные, охватывавшие значительную территорию войны между крупнейшими из них породили этот вид укрепленного небольшого поселения или, вернее, индивидуального, укрепленного, самодовлеющего жилища феодала. Замок определил свою форму с IХ в. и сохранил принцип расположения частей в целом вплоть до эпохи Возрождения. Это расположение и создавало основу его плана, в общем не подчинявшегося никакому определенному очертанию в виду зависимости от природных условий.
Монастырь
Сначала в лесную чащу врубались монахи и даже отдельные отшельники, основывавшие свои убежища и монастыри, вокруг которых постепенно вырастали деревни, потом города; за ними шла масса крестьянства, двинувшаяся иногда по собственной инициативе, иногда высланная крупными феодалами, жаждавшими захватить, заселить и эксплуатировать новые области.
Поместье
Поместье в некоторых случаях сливалось с замком, если он или хотя бы одна большая башня составляли центр поместья. Феодалы каролингского времени (VIII — IХ вв.) жили в поместьях, позднее же (в Х — ХIII вв.) преимущественно в замках, но с ХIII в. многие из них опять перешли в поместья. Никакое средневековое поместье не могло оставаться неукрепленным; оно, правда, обычно не имело военного значения и не обладало постройками военного типа, зато всегда было окружено стеной, а то и рвом. План поместья таков: это большой четырехугольный двор с воротами на дорогу и другими воротами на гумно, в поле, на виноградники. Через двор, от одних ворот к другим, проводилась дорога, делившая его на две части; с одной стороны стоял дом сеньора (или его главного управляющего), окруженный плодовым садом и огородом, а с другой стороны — дома работников, колодец, печь, птичник, конюшни, хлевы. Некоторые следы поместий (мэноров) XIII — ХIV вв. сохранились в Англии.деревня.город.замок.монастырь