У ХV ст. було засновано державу – Кримське ханство (за назвою першої столиці - Кирим). У 1532 р. було засновано м. Бахчисарай, яке згодом стало новою столицею. Окрім п-ва до Кримського ханства входили території Пн. Причорномор’я.
Північним сусідом ханства була Річ Посполита, до складу якої входили українські землі. Кордон із Кримським ханством проходив через Степ, де від XVI ст. кочували підвладні хану ногайські орди. Південноукраїнські землі тривалий час залишалися незаселеним Диким Полем, оскільки таке небезпечне сусідство не дозволяло тут жити спокійно. Від набігів ногайських орд і татар страждали також інші регіони українських земель. Худоба, майно та самі люди ставали їхньою здобиччю. Лише в першій половині XVII ст. з українських земель татари забрали в рабство близько 300 тис. осіб. Їх продавали на невільничих ринках Кафи і Гезлеве, вивозили до Османської імперії та інших країн. Оскільки влада Речі Посполитої не могла забезпечити захист населення України, це завдання взяли на себе козаки.
Кримське ханство завжди перебувало в залежності від Османської імперії, і зовнішня політика Кримського ханства повністю відповідала політиці Османської імперії. За формою правління ханство було монархією. Управляв державою хан і державна рада – диван, складався з радників хана, його старшої дружини або матері і представників вищої знаті. До верхівки суспільства належали беки – великі землевласники, мурзи – представники військової аристократії і священники (муфтій – голова мусульманського духовенства). Кримське ханство було поділено на 7 бейликів на чолі яких стояли Беки, вони мали право суду, встановлювати розмір податків… Мурзи за службу отримували від беків землі і винагороди.
Більшість населення Ханства складали кримські татари. Які поділялись на 3 етнічні групи: передгірні татари, південнобережні татари та нащадки ногаїв (Ногайська орда кочувала за Дніпром у Приазов’ї). Усі вони сповідували мусульманство.
Переважна більшість населення займалась сільським господарством, вирощували ячмінь пшеницю, фрукти, овочі, виноград, льон. Із кримського меду готували східні солодощі. Головним заняття скотарів було конярство і вівчарство. Найважливішим промисловим виробництвом у Криму був видобуток солі, яке приносило хану величезні прибутки. Зокрема вони продавали сіль в Польщу, Туреччину і в українські землі також.
Центром торгівлі були міста Кафа, Гезльов і Перекоп, куди завозили найрізноманітніші товари.
Постійного війська у кримських татар не було. Хан і мурзи збирали добровольців, кількість яких могла досягати 100 тис. чоловік. У похід кожен воїн брав з собою 3-4 коня, що давало їм можливість рухатися дуже швидко, за день вони могли подолати 120 км. Озброювались вони шаблями, ножами, луками, пізніше вогнепальною зброєю.
Перейшовши кордон та потрапивши на територію України, татари два-три дні відпочивали неподалік кордону. Потім орда розпадалася на три загони, вони в свою чергу згодом – на ще менші загони, які йшли у різних напрямках. Таким чином татари оточували поселення з усіх боків, забирали людей, майно, худобу, і, навантажені, повільно відступали, уникаючи зустрічей з козаками, повертались назад у Крим.
Найвизначнішою постаттю кримського ханства того часу був Сахіб І Гірей (1532-1551).
- Для економічного посилення - кочівників ногайців він схилив до осілого життя.
- Облаштував морський порт в Гезльові (Євпаторія).
- Продовжив військову реформу – заснував корпус капи-кулу (аналог турецьких яничар).
- Побудував фортецю на Перекопському рові - це була важлива турецько-татарська фортеця, як закривала єдиний сухопутний прохід у Крим.
- Побудував Бахчисарайський палац.
Зовнішня політика Кримського ханства не була спрямована на захоплення чужих територій. Хани намагалися лише послабити ту сусідню державу, яку вони вважали найбільш сильнішою. Найбільшою загрозою вони вважали не слов’ян з півночі, а з Сходу. А саме кочівників Поволжя й Прикаспію постійно вдиралися в Крим. Саме на захист Криму й була в основному спрямована зовнішня політика кримських правителів.
В основному свої набіги кримські татари здійснювали за ясиром (невільниками). Чималих втрат ясир завдавав і населенню України.
Невільники завозились регулярно до Османської імперії і обкладалось митом та ринковим збором. Спочатку ясир перепродували на тимчасових ринках при татарських шляхах. Потім рабів продавали вже у великих містах. Значна кількість невільників залишалась у володінні кримських татар, тому податки за них збирались до ханської скарбниці.
Наприкінці ХVІ ст. Кримське ханство досягло своєї найвищої могутності. Йому сплачували данину Молдова, Польща і до 1685 р. Московське царство.
Отже, Кримське ханство – це татарська феодальна держава, яка за весь час свого існування вела «васальну» від Османської імперії зовнішню політику. По відношенню до території українських земель Кримське ханство вело переважно грабіжницьку політику.
Объяснение:
Древние люди жили в пещерах, строили шалаши, землянки и подобные примитивные жилища. Занимались собирательством, охотой.
Возможно, этой статьи не было бы на данном сайте, однако, кто, как не древние люди жили в по-настоящему "диком мире"?
Просто представьте себе, что было бы, если бы не было современных достижений техники.
Вы бы проснулись утром не в теплой постеле, а на сене в пещере. Вам захотелось бы кушать. Для этого необходимо либо пойти к запасу фруктов, либо посмотреть, не осталось ли что от вчерашнего ужина на костре. Позавтракав, необходимо работать. Во-первых, необходимо защищать жилище от диких животных, соседний вражеских племен и т.д. Во-вторых, необходимо идти на охоту, рыбалку, собирать фрукты, ведь вечером племени снова захочется есть.
С одной стороны не комфортно, неудобно. После заката нет света - лишь факелы, костры, свет луны и звезд...
Но этот свет звезд - он чистый, он освещает все вокруг! Многие ли жители крупных мегаполисов видят звезды по ночам? Вряд ли. Огни города освещают небо, и звезд почти не видно.
Древние люди жили в лесу, чистом девственном лесу, со всей его нетронутой красотой. Они могли наслаждаться чистым воздухом, прекрасными пейзажами...
Жизнь древних людей - поистине "дикая жизнь", полная опасностей. Но это жизнь вместе с природой, часть природы.
Древние люди
Древнейших людей сменили древние люди, которых называют также неандертальцтми (по месту первой находки в долине реки Неандр, Германия;). Ареал древних людей, как показывают находки в Африке, Азии и Европе, был достаточно велик. В находках часто встречаются каменные орудия, следы костров, кости убитых животных.
Неандертальцы жили в ледниковую эпоху от 200 до 30 тыс. лет назад. Широкое распространение древних людей не только в областях с теплым благоприятным климатом, но и в суровых условиях подвергшейся обледенению Европы свидетельствует об их значительном по сравнению с древнейшими людьми прогрессе. Древние люди умели не только поддерживать, но и добывать огонь.
В теплом климате неандертальцы селились по берегам рек, под навесами скал; в холодном— в пещерах, которые им часто приходилось отвоевывать у пещерных медведей, львов, гиен. Пещера, в которой пылал костер, надежно защищала и от холода, и от нападений хищных зверей.
Древние люди по сравнению с древнейшими людьми представляли собой более прогрессивный тип человека (рис. 3). Объем их мозга равен объему мозга современного человека. У древних людей происходило дальнейшее развитие речи. О прогрессе мышления свидетельствуют и орудия неандертальцев: по форме они были довольно разнообразными и служили для самых различных целей. С изготовленных орудий древние люди охотились на животных, сдирали с них шкуры, разделывали туши, строили жилища.
У древних людей отмечается возникновение элементарных социальных взаимоотношений, которые выражались в заботе о тех, кто из-за ран или болезней не мог самостоятельно добывать пищу. У неандертальцев впервые встречаются захоронения.
Коллективные действия уже в первобытном стаде древних людей играли решающую роль. В борьбе за существование победили те группы, которые успешно охотились и лучше обеспечивали себя пищей, заботились друг о друге, достигали меньшей смертности детей и взрослых, лучше: преодолевали тяжелые условия существования. Умение изготовлять орудия труда, членораздельная речь к обучению — эти качества оказались полезными и для коллектива в целом. Естественный отбор обеспечивал дальнейшее прогрессивное развитие многих признаков. В результате совершенствовалась биологическая организация древних людей. Но влияние социальных факторов на развитие неандертальцев становилось все сильнее.