На межі III-II тис. до н. е. острови й узбережжя Егейського моря стали ареною розвитку своєрідних культур. Особливо вирізнялися острів Крит і місто Мікени в північно-східній частині півострова Пелопонес. Відкрили крито-мікенську цивілізацію археологічні розкопки Артура Еванса і Генріха Шлімана на межі XIX-XX ст.
На острові Крит існувало кілька самостійних міст (Кносс, Фест, Тіліс та ін.), в яких з II тис. року до н. е. з’являються перші палаци критської культури. Від східних палаців їх відрізняло складне внутрішнє планування у поєднанні з комфортом ("критські лабіринти"), система спеціальної вентиляції, водопостачання, високохудожній стінний живопис. На Криті не будувалися храми, для культових обрядів використовували алтарі біля палаців або у "священних гаях".
У кінці XV ст. до н. е. критські палаці зруйнували варварські племена ахейців і з цього часу підвищується новий культурний центр – ахейське місто Мікени.
Вищого розвитку мікенська культура досягла в XVI-XIII ст. до н. е. Вона запозичила багато критських досягнень: лінійне письмо, техніку вазового розпису і настінного живопису, особливості релігійного культу. Разом з тим мікенська культура відрізнялася від критської. Палаци міст мали вигляд монументальних споруд, захищених міцними кам’яними стінами "циклопічної" кладки. Центральна зала палацу зі священним вогнем (мегарон) вважається прототипом грецьких храмів. Монументальність характерна і для мікенської скульптури. Це відомі Левові ворота в Мікенах, золоті усипальниці царів та ін. У XII ст. до н. е. мікенська цивілізація закінчила своє існування під ударами дорійців. Вона стала об’єднуючою ланкою між культурами стародавніх східних цивілізацій та культурою античного світу.
Після короткочасного періоду "темних віків" в Греції починається відродження культури. Із розрізнених племен виникає єдина грецька народність. Історичним підтвердженням цих процесів вважаються поеми Гомера "Іліада" та "Одіссея" (тому цей період називають героїчним гомерівським). Це відомі оповідання про події, зв’язані з Троянською війною та поверненням Одіссея до Ітаки. Давньогрецький епос був тісно пов’язаний з міфологією та поширеними релігійними уявленнями, для яких характерно існування політеїзму. Поступово сформувався своєрідний міфологічний світогляд, у якому простежується перехід від поклоніння тваринам і рослинам до антро ізму (обожнення людини, уявлення богів в образі прекрасних і безсмертних людей)
Оба лидера, эти типичные представители советской номенклатуры, классические секретари обкомов, возможно, и не были рождены реформаторами. но та самая воля к власти, то самое политическое чутье сподвигли их на проведение реформ. ни у горбачева, ни у ельцина не было выбора: в известном смысле они были заложниками времени, они были обречены на перемены, на то, чтобы предоставить реформаторов политические одним словом они отцы перестройки, тем не менее горбачев в 80-е не смог сделать того что сделал ельцин в 90-е, в этом их главное отличие
Почти три столетия - с конца viii до середины xi в. - в европы называют "эпохой викингов". в то время германские племена, жившие на севере европы (ютландском и скандинавском полуостровах и некоторых островах ) двинулись на завоевание новых земель. в странах европы их называли норманнами - "северными людьми". норманны - это древние скандинавы, предки современных норвежцев, шведов, датчан и исландцев. в самой скандинавии тех, кто не хотел мирно работать дома, а любил жизнь, полная опасностей и приключений, называли викингами (происхождение этого слова окончательно не выяснено. морем и далее западной двиной они добирались до земель, заселенных восточными славянами, где их называли варягами походы викингов считают последней волной великого переселения народов. его первая волна (v-vi вв.) разрушила западную римскую империю и к появлению на ее месте варварских королевств. вторая волна (конец viii - начало xi века) пришла уже к новой европы. викинги однако не смогли разрушить ее, а приспособились к ней, позаимствовав традиции и порядки феодальной европы своими приступами норманны опустошали побережья , франции и германии, а затем реками продвигались вглубь страны, достигая таких городов, как лондон, париж, аахен т.д. сначала, захватив добычу, норманны возвращались домой. со временем они стали захватывать прибрежные районы и селиться там. так, в шотландии, ирландии, . в начале x в. французский король был вынужден предоставить норманнам немалые владения на севере страны в районе устья сены. так возникло герцогство нормандия. позже, в xi веке, выходцы из нормандии подчинили всю южную италию и сицилию, создав там свои княжества
Відповідь:
На межі III-II тис. до н. е. острови й узбережжя Егейського моря стали ареною розвитку своєрідних культур. Особливо вирізнялися острів Крит і місто Мікени в північно-східній частині півострова Пелопонес. Відкрили крито-мікенську цивілізацію археологічні розкопки Артура Еванса і Генріха Шлімана на межі XIX-XX ст.
На острові Крит існувало кілька самостійних міст (Кносс, Фест, Тіліс та ін.), в яких з II тис. року до н. е. з’являються перші палаци критської культури. Від східних палаців їх відрізняло складне внутрішнє планування у поєднанні з комфортом ("критські лабіринти"), система спеціальної вентиляції, водопостачання, високохудожній стінний живопис. На Криті не будувалися храми, для культових обрядів використовували алтарі біля палаців або у "священних гаях".
У кінці XV ст. до н. е. критські палаці зруйнували варварські племена ахейців і з цього часу підвищується новий культурний центр – ахейське місто Мікени.
Вищого розвитку мікенська культура досягла в XVI-XIII ст. до н. е. Вона запозичила багато критських досягнень: лінійне письмо, техніку вазового розпису і настінного живопису, особливості релігійного культу. Разом з тим мікенська культура відрізнялася від критської. Палаци міст мали вигляд монументальних споруд, захищених міцними кам’яними стінами "циклопічної" кладки. Центральна зала палацу зі священним вогнем (мегарон) вважається прототипом грецьких храмів. Монументальність характерна і для мікенської скульптури. Це відомі Левові ворота в Мікенах, золоті усипальниці царів та ін. У XII ст. до н. е. мікенська цивілізація закінчила своє існування під ударами дорійців. Вона стала об’єднуючою ланкою між культурами стародавніх східних цивілізацій та культурою античного світу.
Після короткочасного періоду "темних віків" в Греції починається відродження культури. Із розрізнених племен виникає єдина грецька народність. Історичним підтвердженням цих процесів вважаються поеми Гомера "Іліада" та "Одіссея" (тому цей період називають героїчним гомерівським). Це відомі оповідання про події, зв’язані з Троянською війною та поверненням Одіссея до Ітаки. Давньогрецький епос був тісно пов’язаний з міфологією та поширеними релігійними уявленнями, для яких характерно існування політеїзму. Поступово сформувався своєрідний міфологічний світогляд, у якому простежується перехід від поклоніння тваринам і рослинам до антро ізму (обожнення людини, уявлення богів в образі прекрасних і безсмертних людей)
Пояснення:
я хз, але ось