«Каролінгське відродження» – перші в історії середньовічної Європи прояви глибокого й свідомого інтересу до античної культури та освіти, що припадають на правління Карла Великого та його найближчих наступників. Ці прояви були результатом взаємодії античної, християнської і варварської традицій.
Карл Великий, залишаючись щирим християнином, виявляв інтерес до античної культури, творів грецьких та римських авторів. Поряд із цим за його наказом збиралися германські старожитності, давні франкські пісні.
Карл Великий був добре освіченою людиною для свого часу: читав і розмовляв латиною, розумів грецьку мову, знав напам’ять великі уривки з творів отців церкви, проте писати так і не навчився.
Карл усіляко підтримував розвиток наук та мистецтв, любив книги, за до свого двору кращих учених і поетів з усієї Європи, мріючи створити навколо себе «Нові Афіни».
При дворі Карла Великого існував гурток «Академія» – на кшталт філософської школи грецького філософа Платона,– де за присутності імператора читали твори античних мислителів та церковних богословів, обмінювалися думками, сперечалися тощо.
Карл видав указ про обов’язкове навчання всіх дітей вільних людей. При центрах єпископств і монастирях засновувалися школи. Проте запровадити обов’язкове навчання не змогли через брак учителів.
Особлива школа, де готували людей для управління державою, існувала при дворі Карла. Для викладання у ній імператор за учених з усієї Європи. Програма навчання в цій школі, складена англосаксом Алкуїном, у майбутньому стала основою викладання в університетах середньовічної Європи.
За розпорядженням Карла в Турі, Меці, Реймсі, Сен-Дені й Корбі було створено бібліотеки та скрипторії, у яких був вироблений новий стиль письма – зрозумілий і вишуканий мінускул, і організовувалися школи мініатюристів.
Карл Великий доручив щорічно записувати всі події, що відбувалися у державі. Ці записи дістали назву аннали (від лат. «рік»).
Если говорить о Битве на реке Калке кратко – это сражение между 2 участниками - монголами и русско-половецкой армией, повлиявшее на судьбу Киевской Руси и всех отколовшихся от нее государств. Это событие произошло 31 мая 1223 года (13 век, XIII). Объединенная армия русских княжеств и половцев попыталась дать отпор первому вторжению монгол, армией которых управляли Джэбэ и Субэдэй. Сражение произошло на юго-восточных землях современной Украины. КАРТА СРАЖЕНИЯ
Монгольская армия вторглась из Северного Кавказа в 1222 году на земли половецких племен, по личному поручению Чингисхана, вождя монгольской Орды. Тогда хан половцев обратился за к князьям Руси, после чего была собрана армия, состоящая из войск нескольких русских княжеств и собранных половцами сил.
Вполне возможно, судьба битвы была бы иной, если бы русское войско дождалось всех высланных в сил, однако был некоторый риск, что половцы переметнутся на сторону монгол. Войска собрались на Зарубе, однако у них не было единого командующего – воины подчинялись лишь своим князьям, а половцы пошли под командование киевского князя. Монголы прислали посольство, однако русские князья приказали казнить послов. Войско двинулось на ладьях в низовья Днепра, и двинулось на восток, объединившись с дополнительными отрядами у Хортицы.
Передовой отряд монголов, встретившийся им неподалеку от Днепра, был разбит, и русские войска около двух недель двигались на восток, остановившись у реки Калка. Там же они столкнулись еще с одним монгольским отрядом, и уверились в своем преимуществе, разбив его. Однако основные войска монголов находились за рекой. Сама битва оказалась весьма краткой - монголы были достаточно хитрыми – они заманили основной отряд русичей в засаду ложным отступлением, после чего бегущие воины смешали еще не переправившееся войска. Многие русские князья были захвачены в плен и казнены, и это поражение позволило монголам без препятствий разграбить южные земли современной Украины. Впрочем, монголы добрались до владений волжских булгар, где и были разбиты. Лишь через 13 лет монголы сумели снарядить новый поход на русские земли.
Таким образом, битва при Калке обернулась великим бедствием для княжеств Киевской Руси, лишь дальнейшее поражение монгол сумело отложить окончательную гибель русских княжеств. выбирай думаю я тебе
Единобожие(монотеизм) характерно для таких религий, как иудаизм, христианство, ислам, и некоторых других. С точки зрения верующих, приверженцев вышеперечисленных религий, появление их стало следствием Божественного действия. Пантеизм — учение, согласно которому Вселенная и Бог тождественны. Пантеизм был распространён в ряде античных религиозно-философских школ, в ряде средневековых учений . Многие элементы пантеизма присутствуют в отдельных формах язычества и неоязычества, а также в ряде современных синкретических оккультных учений: теософии, и др. Существуют также религии без Бога (в том смысле, какой придают этому понятию многие западные школы
«Каролінгське відродження» – перші в історії середньовічної Європи прояви глибокого й свідомого інтересу до античної культури та освіти, що припадають на правління Карла Великого та його найближчих наступників. Ці прояви були результатом взаємодії античної, християнської і варварської традицій.
Карл Великий, залишаючись щирим християнином, виявляв інтерес до античної культури, творів грецьких та римських авторів. Поряд із цим за його наказом збиралися германські старожитності, давні франкські пісні.
Карл Великий був добре освіченою людиною для свого часу: читав і розмовляв латиною, розумів грецьку мову, знав напам’ять великі уривки з творів отців церкви, проте писати так і не навчився.
Карл усіляко підтримував розвиток наук та мистецтв, любив книги, за до свого двору кращих учених і поетів з усієї Європи, мріючи створити навколо себе «Нові Афіни».
При дворі Карла Великого існував гурток «Академія» – на кшталт філософської школи грецького філософа Платона,– де за присутності імператора читали твори античних мислителів та церковних богословів, обмінювалися думками, сперечалися тощо.
Карл видав указ про обов’язкове навчання всіх дітей вільних людей. При центрах єпископств і монастирях засновувалися школи. Проте запровадити обов’язкове навчання не змогли через брак учителів.
Особлива школа, де готували людей для управління державою, існувала при дворі Карла. Для викладання у ній імператор за учених з усієї Європи. Програма навчання в цій школі, складена англосаксом Алкуїном, у майбутньому стала основою викладання в університетах середньовічної Європи.
За розпорядженням Карла в Турі, Меці, Реймсі, Сен-Дені й Корбі було створено бібліотеки та скрипторії, у яких був вироблений новий стиль письма – зрозумілий і вишуканий мінускул, і організовувалися школи мініатюристів.
Карл Великий доручив щорічно записувати всі події, що відбувалися у державі. Ці записи дістали назву аннали (від лат. «рік»).
Объяснение: