Question

Документ 1 Зі спогадів Івана Стріонова, уродженця с. Комар Донецької області: «Війна майже відразу увійшла в кожну сім’ю, призвавши на захист батьківщини когось із кожної родини - батька, брата, сина, племінника тощо. Церковні дзвони, що вдарили на сполох, зібрали сільські сходи й оголосили про початок війни з Німеччиною і мобілізацію на фронт військовозобов’язаних певних років народження. У першу мобілізацію потрапив і мій старший брат Дем’ян Ількович.

За кілька днів після мобілізації брат Дем’ян з’явився додому на двійко днів у повному бойовому спорядженні: гвинтівка-“трьохлінійка” з багнетом, маленька лопата в чохлі, алюмінієвий казанок і ложка, шинеля із сірого сукна, башлик із верблюжої вовни, речовий мішок із запасом теплої білизни, онучі з верблюжої вовни, теплі шкарпетки з вовни, рукавички з верблюжої вовни з двома пальцями. На ньому були юхтові1 чоботи, безкозирка з червоним кантом, френч зі стоячим коміром з кантами, штани навипуск з кантами, ремінь широкий з патронташами, набитими патронами. Брат Дем’ян сказав, що їх направляють на фронт, дорогою відпустили попрощатися з рідними, збір на залізничній станції Просяній.

Минуло небагато часу після мобілізації старшого брата Дем’яна, і забрали ще двох братів - Юрка та Дмитра, які народилися після нього. Після відправлення на фронт декількох наборів молоді й чоловіків старшого віку село наше, а отже, й домівки спорожніли.

Війна позначилася й на економіці села. Не вистачало робочої сили, селяни скорочували посівні площі та кількість худоби. У нашій родині залишилося чотири брати. Старшому - Федору - йшов 15-й рік, а батько був непрацездатним, страждав на серцеву хворобу. Однак ми поки не скорочували свої посівні площі, хоч і доводилося важкувато. Таке ж скрутне становище з робсилою було у більшості селянських господарств. Кращим був стан справ у господарствах, де в сім’ях було більше жінок.

Війна тривала, з фронтів йшли невтішні звістки, чимдалі частіше надходили листи-похоронки, листи зі шпиталів від поранених солдатів. Надійшов лист і від нашого старшого брата Дем’яна, що він поранений у ліву руку, лежить у шпиталі.

У середині 1915 р. до нас у село привезли групу військовополонених і розподілили їх по дворах. Нам також дали одного чоловіка - солдата з австрійської армії. Полонений виявився розумною людиною, працював у нас, наче у себе вдома, навіть запровадив якісь нововведення й був задоволений своєю долею. Згодом, коли добре опанував нашу мову і став мало не членом нашої родини, розповів, що не хотів воювати й добровільно здався в полон, щоб зберегти своє життя.

1 М’яка вичинена шкіра великої рогатої худоби, коней, свиней.

Російська піхота

Десь наприкінці 1915 р. повернувся додому зі шпиталю і старший брат Дем’ян, бо його визнали непридатним для стройової служби в армії (йому розривною кулею роздробило кістку лівої руки, вище за лікоть). Хоч він і не був цілком працездатним, але взяв на себе обов’язки господаря, і справи наші пішли вгору.

З фронтів і далі надходили невтішні звістки про те, що війна йде на території Польщі, тобто нашій території, і наші війська зазнають великих втрат у людській силі і військовій техніці.

Мої два брати - Юрко та Дмитро - теж отримали поранення (перший - у голову, другий - у груди) і після шпитального лікування були кілька днів вдома перед відправленням знову на фронт.

У 1917 р. у селах різко скоротилася торгівля промисловими товарами й відчутно бракувало найнеобхіднішого: мила, гасу, солі тощо.

Тоді я вперше почув слово “революція” і зрозумів, що підвалини царизму розхитано війною і цар, земний бог, може бути скинутий із престолу своїми підданими».
Виконайте завдання 1. Випишіть із тексту по 5-10 іменників, прикметників, дієслів, за до яких автор розповідає про Першу світову війну. Які слова переважають - емоційно забарвлені (експресивні) чи стилістично нейтральні? Зробіть висновок про те, як світова війна позначилася на долях пересічних людей.