Відповідь:
ПоТоталітари́зм (італ. totalità і прикметник італ. totalitario, від лат. totalitos цілісний — той, що охоплює усе загалом) — система державно-політичної влади, яка регламентує усі суспільні та приватні сфери життя людини-громадянина і не визнає автономії від держави таких недержавних сфер людської діяльності як економіка і господарство, культура, виховання, релігія[1][2].
Тоталітаризмом вважається політичне панування, яке вимагає необмеженого керування підлеглими і їхнє повне підкорення поставленим згори політичним цілям. Примусова уніфікація і невпинна жорстокість тоталітарної влади зазвичай обґрунтовується внутрішніми або зовнішніми загрозами існуванню держави.
Тоталітаризм зазвичай передбачає наявність фігури вождя (фюрера), диктатуру і терор[3], регулярну мобілізацію населення в масові організації, ізоляцію або вбивство фактично або потенційно незгодних[4].
Тоталітарний політичний режим є протилежністю демократичної правової держави.
У політології поняття «тоталітаризму» найперше було використано для характеристики фашистського режиму Муссоліні в Королівстві Італія, але згодом воно поширилось на позначення нацистського режиму Третього Рейху та радянського сталінізму.яснення:
Жанр: рассказ, поскольку это текст небольшого объёма, емеется одна сюжетная линия и несколько героев, связанных разлитием сюжета.
Тема: Тема рассказа заключается в том, что: родная дочь совсем забывает освоей старой и больной матушке, котороя только с соседей справляется со своим хозяйством.
Когда мать умерает, то дочери отправляют телеграму о её смерти, но дочь небрежно относится к этой телеграме, и даже не прочитав её куда-то бросает. И мать хоронят совершенно совершенно незнакомые ей люди.
Конечно дочь узнала о смерти матери и приезала на похорны, и даже расскаялась о своём поведение, но бало уже слишком поздно.
Идея рассказа: Покрзять людям, что не нужно забвать своих близких.
Отношение автора к главному герою: Паустовский, осуждая Настю, всё же верит в её искреннее раскаяние и исправление.