Знаменитий афінський політичний діяч Перикл жив у 490-429 рр.. до н.е. Належачи до впливового аристократичного роду, отримав чудове утворення під керівництвом філософа Анаксагора. З самого початку політичної діяльності примкнув до середніх верств рабовласницької демократії, очолюваної в той час Ефіальт - людиною, всіма силами прагнули до обмеження влади аристократії. Згодом, після загибелі Ефіальт, Перикл став вождем афінської демократії, це час відповідало періоду її розквіту.
Будучи видатним оратором, протягом п'ятнадцяти років (в період від 444 до 429 р. до н.е.) Перикл обіймав посаду першого стратега і правителя афінської держави. У своїй політичній діяльності він ратував за інтереси середніх верств афінського демосу - торговців, судновласників, власників майстерень, малих і середніх землевласників.
Під час правління Перікла було завершено формування Афінської держави: верховна влада перейшла до народних зборів, відбулася фактична відміна майнового цензу і заміна голосування жеребкуванням при обранні більшості посадових осіб, була введена оплата за державну й військову службу.
Правління Перікла було відзначено розквітом культури і мистецтва, широкомасштабним будівництвом (Парфенон, Пропілеї, Одеон та ін), яке дало роботу багатьом громадянам, створенням спеціального фонду для роздачі незаможним громадянам грошей на відвідання театру (так званий теорікон), здійснювався висновок бідноти в окремі поселення (Клерухії). Проте всі ці заходи стосувалися лише повноправних громадян.
У зовнішній політиці Перикл дотримувався принципів зміцнення морського флоту (як наслідок - встановлення гегемонії Афінського морського союзу в Греції та Середземномор'я) і позицій на чорноморському узбережжі, посилення влади Афін над союзниками (придушення повстань на Евбее 445 р. до н.е. і Самосі - 440 р. до н.е.). Як стратега Перикл особисто керував низкою військових кампаній та експедицій, придушуючи спроби окремих міст вийти з Делоського союзу.
За рік до смерті (у 430 р. до н.е.) Перікла не обрали стратегом, звинувативши у фінансових зловживаннях, і наклали великий грошовий штраф. Незважаючи на це, в 429 р. до н.е. вплив Перікла відновилося, і він знову став стратегом Афінської держави. Настільки висока популярність Перікла пояснюється тим, що проведена ним політика відповідала інтересам більшості афінських громадян. Однак незабаром після повернення до державної діяльності Перикл помер, імовірно від чуми, лютує в Греції в той час.
Греція при Периклі досягла небувалих висот інтелектуального розвитку, час правління цього великого полководця і оратора отримало назву «Перикла Вік». Афіни стали найбільшим політичним, економічним і культурним центром елліністичного світу.
Підводячи підсумок, можна сказати, що Перікл зіграв велику роль у розвитку всієї грецької, а відповідно і світової культури. Його ім'я гідно стояти в одному ряду з іменами таких діячів, як Сократ, Аристотель, Демосфен, і не повинно бути забуте, як і не повинна бути забута його роль в становленні демократії, розвиток мистецтва і наук.
Начал свое правление с 1533 года, стал первым русским царем в 1547 г., представитель династии Рюриковичей. Взойдя на престол приступил к завоеванию Казанского ханства. В 1556 г. московское войско овладело Астраханью. В 1549 г. собрал первый в русской истории Земский собор. В1557 г. началась Ливонская война. Русскими войсками была взята Нарва, Нейгаузен, Дерпт и другие города. После смерти любимой жены царь пережил надлом психики, который, привел его к маниакальной болезни, выражавшейся в странных поступках. В1564 г. Грозный уехал из Москвы и обосновался в Александровской слободе. Бояре и духовенство упрашивали царя, чтобы он снова возглавил государство. Царь согласился, вытребовав себе право утвердить опричнину. В опричнине служили 6 тысяч дворян и бояр. Опричники доносили царю обо всем. Враги Грозного подвергались гонениям и казням. В 1572 г. опричнина была официально отменена, хотя казни так и не прекратились.В1578 г. русские потерпели серьезное поражение под Венденом. Поляки захватили целый ряд русских городов. Почти все ливонские города были потеряны. Затем начались мирные переговоры. Грозный отказался от всяких претензий на Ливонию.У царя было восемь детей, но умирая, оставил после себя лишь двух сыновей: слабоумного Федора и малолетнего Димитрия, больного эпилепсией. После их смерти династия Рюриковичей на русском престоле пресеклась.
привильно,я меня точно токой же вопрос был