1. Порушення царським урядом дарованої царем Олександром І Конституції Королівства Польського (1815 p.).
2. Активний наступ самодержавства на автономні права Королівства Польського.
3. Поширення на польську територію загальноімперських репресивно-поліцейських порядків, запровадження цензури.
4. Активна боротьба царизму з польською ліберальною опозицією та патріотичними організаціями.
5. Прагнення відновити Польську державу у кордонах 1772 року.
6. Втрата польськими панами на території України своїх колишніх привілеїв.
Учасники:
Шляхта духовенство та Союз вільних синів Поділля.
Розгортання подій:
Листопад 1830 р. Початок польського повстання проти царизму. Охопило територію Польщі, Литви, Білорусі, Правобережної України.
Аби залучити на свій бік пригноблені народи, поляки висунули гасло “За нашу і вашу свободу”
• Повстання не підтримали селяни Правобережної України, бо польські пани не захотіли дати їм волю.
• Українську інтелігенцію відштовхнуло небажання поляків надати Україні державну незалежність.
Із селян-кріпаків Правобережжя було сформовано козачі полки, які допомагали царизму придушити повстання.
Царський уряд розправився з повсталими:
• значну частину повсталих заслано до Сибіру;
• багатьох повстанців віддано в солдати і відправлено на Кавказ, де розпочато боротьбу з горцями;
• чимало повстанців рятувалося еміграцією;
• кілька тисяч дрібних шляхтичів позбавили дворянства, а їхні маєтки конфіскували.
Наслідки:
1. Польське повстання 1830—1831 pp. посприяло активізації прогресивних сил в Україні.
2. Козачі полки, організовані з селян-кріпаків, яким пообіцяли, що вони назавжди залишаться на козачій службі, було долучено до частин регулярної армії, два з них переведено на Кавказ. Бажаної свободи вони не отримали.
3. Поразка поляків призвела до ослаблення їхніх позицій у Правобережній Україні, але один національний гніт — польський — було замінено іншим — російським. Права корінного українського населення на самостійний розвиток ігнорувалися.
Первые люди в природном окружении. Древнейшие люди чувствовали связь с животными, растениями и неживой природой. Они верили, что камни растут и, как животные порождать подобных себе. Были уверены, что животные и растения имеют свой язык и разговаривают между собой. Вся природа была для первых людей огромным живым существом. Она могла быть как в добродушном настроении, так и гневаться в ответ на плохое поведение даже отдельного человека. Люди были убеждены, что со временем они могут превратиться в различные животные и растения. Такие представления о природе сохранялись длительное время. Даже с образованием родового строя люди верили, что предками отдельных родов были определенные животные и растения. Так возникали такие названия, как, например, род журавля, волка, оленя. Когда однажды ученый показал туземцу Австралии фотокарточку его сородича, тот уверенно ответил: «Это такой же кенгуру, как и я». Знания и умения древнейших людей. Уже собиратели и охотники хорошо знали полезные и вредные растения, пути переходов, повадки и места обитания животных. Распознавали их следы. Ночью находили дорогу по звездам. Им были известны времена года. Знали приметы перемены погоды. С применением растительных, животных и минеральных средств они лечили желудочные заболевания, простуды, залечивали раны, переломы костей. Научились делать холодные и горячие примочки жизнь при ядовитых укусах, удаляли больные зубы. В языке первобытных людей были тысячи названий различных животных, птиц, змей, камней. Но они не очень быстро считали. Медленно слагали и умножали. Лучше было с делением. С этим действием они чаще сталкивались в жизни при разделе добычи.
Европа всегда развивалась на порядок быстрее остальных (исключение составляла Русь/Российская империя, которая развивалась скачками. Россия то догоняла Европу и выходила на передовые позицие, то вновь застревала в какой-нибудь войне, междоусобице и вновь начинала отставать; даже факт того, что Россия в начале любой войны ужасно отставала от противника в вооружении, а потом догоняла, подтверждает это). Рассмотрим Средиземноморье: раньше на этой территории были могущественные державы как Древний Египет, Финикия, Древняя Греция и другие. Эти государства намного развитее евразийского населения. А после завоевания этой местности Римской империей, то Средиземноморье и вовсе стало самым развитым регионом Но затем эти державы исчезли с карты Мира и страны Европы догнали этот район в развитии. Рассмотрим Западную Азию. Эта область никогда не была развитие Европы, даже в нынешнее время там находятся страны, имеющие названия "отстающих". Сюда входит Ближиний Восток, Средний Восток, Южный Кавказ. Эти регионы известны своей воинственностью, но крупных завоеваний они не делали, т.к. между ними и Европой была пропасть в вооружении. Рассмотрим Северо-Восточнцю Африку. Африка всегда была отсталой частью Мира (до сих там сохранились племена, накрепко застряшвие в лучшем случае в Средневековье). Долгое время эта часть суши была колонией Англии, Франции. В настоящее время там расположены Египет, Судан, Эритрея и другие. Самым развитым является Египет. Остальные страны сильно отстают в развитии
Причини:
1. Порушення царським урядом дарованої царем Олександром І Конституції Королівства Польського (1815 p.).
2. Активний наступ самодержавства на автономні права Королівства Польського.
3. Поширення на польську територію загальноімперських репресивно-поліцейських порядків, запровадження цензури.
4. Активна боротьба царизму з польською ліберальною опозицією та патріотичними організаціями.
5. Прагнення відновити Польську державу у кордонах 1772 року.
6. Втрата польськими панами на території України своїх колишніх привілеїв.
Учасники:
Шляхта духовенство та Союз вільних синів Поділля.
Розгортання подій:
Листопад 1830 р. Початок польського повстання проти царизму. Охопило територію Польщі, Литви, Білорусі, Правобережної України.
Аби залучити на свій бік пригноблені народи, поляки висунули гасло “За нашу і вашу свободу”
• Повстання не підтримали селяни Правобережної України, бо польські пани не захотіли дати їм волю.
• Українську інтелігенцію відштовхнуло небажання поляків надати Україні державну незалежність.
Із селян-кріпаків Правобережжя було сформовано козачі полки, які допомагали царизму придушити повстання.
Царський уряд розправився з повсталими:
• значну частину повсталих заслано до Сибіру;
• багатьох повстанців віддано в солдати і відправлено на Кавказ, де розпочато боротьбу з горцями;
• чимало повстанців рятувалося еміграцією;
• кілька тисяч дрібних шляхтичів позбавили дворянства, а їхні маєтки конфіскували.
Наслідки:
1. Польське повстання 1830—1831 pp. посприяло активізації прогресивних сил в Україні.
2. Козачі полки, організовані з селян-кріпаків, яким пообіцяли, що вони назавжди залишаться на козачій службі, було долучено до частин регулярної армії, два з них переведено на Кавказ. Бажаної свободи вони не отримали.
3. Поразка поляків призвела до ослаблення їхніх позицій у Правобережній Україні, але один національний гніт — польський — було замінено іншим — російським. Права корінного українського населення на самостійний розвиток ігнорувалися.